|
В ходе эволюции все паразитические формы приобрели определенные приспособления к паразитизму. Общими приспособлениями к паразитизму являются:
- наличие защитного покрова (кутикулы) на теле паразита, который препятствует перевариванию соками хозяина;
- разнообразные органы прикрепления к телу хозяина: присоски, крючочки и т.п.;
- регрессивное развитие нервной системы и органов чувств;
- простое строение пищеварительной системы или ее отсутствие;
- чрезвычайно высокая плодовитость;
- осложнение цикла развития, которое заключается в чередовании способов размножения и смене хозяев.
В организме основного хозяина происходит половое размножение паразитического червя, в организме промежуточного хозяина – бесполое. Смена хозяев на протяжении цикла развития способствует расселению паразита, а также защищает основного хозяина от чрезмерного заражения паразитами и гибели.
Паразитические черви получили общее название – гельминты. Наука, которая изучает паразитических червей, называется гельминтологией.
Влияние паразитов на организм человека разнообразно. Прежде всего, продукты жизнедеятельности и распада гельминтов оказывают общетоксичное действие на организм хозяина. Вместе с тем повышается восприимчивость к разного рода аллергенам. Страдает организм человека и от механического повреждения органов и тканей в местах паразитирования гельминтов. А в случае миграции личинок паразитов может усиливаться движение естественных жидкостей и секретов (обращение крови и лимфы), пищеварение, развиваться непроходимость кишечника, предрасположенность к отравлениям, которые по симптоматике похожи на пищевые.
При заражении гельминтами часто наблюдается снижение трудоспособности, слабость, умопомрачение, дурнота, рвота, головная боль, раздражительность, боль в животе, может возникнуть малокровие, аллергические реакции. Нередко у больных обнаруживают нарушение аппетита и процессов пищеварения, осложнение хода других заболеваний.
Например, заражение широким стежаком проявляется в виде слабости, головокружения, расстройства желудочно-кишечного тракта, кожных высыпаний, анемии, похудания. У больного наблюдаются периодические отходы фрагментов тела гельминта с испражнениями.
Способами предотвращения заражения гельминтами являются:
- формирование здорового образа жизни;
- соблюдение санитарно-гигиенических норм в семье, детских учреждениях, больницах (нужно обязательно мыть руки после улицы, туалета, каждый ребенок и другие члены семьи должны иметь собственные предметы личной гигиены и т.п.);
- правильная кулинарная обработка пищевых продуктов. Большой риск поражения гельминтами возникает при употреблении сырокопченых, свежезамороженных, недостаточно термически обработанных продуктов. Фрукты, овощи и ягоды необходимо тщательно мыть;
- употребление только фильтрованной водопроводной или кипяченой воды;
- предотвращение фекального загрязнения окружающей среды;
- правильное содержание домашних животных, их обследование на гельминты, дегельминтизация;
- ранее выявление больных, своевременное их лечение.
|
В ході еволюції все паразитичні форми придбали певні пристосування до паразитизму. Загальними пристосуваннями до паразитизму є:
- наявність захисного покриву (кутикули) на тілі паразита, який перешкоджає травленню соками господаря;
- різноманітні органи прикріплення до тіла господаря: присоски, гачки тощо;
- регресивний розвиток нервової системи і органів чуття;
- проста будову травної системи або її відсутність;
- надзвичайно висока плодючість;
- ускладнення циклу розвитку, яке полягає у чергуванні способів розмноження і зміну господарів.
В організмі основного хазяїна відбувається статеве розмноження паразитичного черв'яка, в організмі проміжного господаря - безстатеве. Зміна господарів протягом циклу розвитку сприяє розселенню паразита, а також захищає основного господаря від надмірного зараження паразитами і загибелі.
Паразитичні черв'яки отримали загальну назву - гельмінти. Наука, яка вивчає паразитичних черв'яків, називається гельмінтологією.
Вплив паразитів на організм людини різноманітний. Передусім, продукти життєдіяльності та розпаду гельмінтів чинять загальнотоксичну дію на організм господаря. Разом з тим підвищується сприйнятливість до різного роду алергенів. Страждає організм людини і від механічного пошкодження органів і тканин у місцях паразитування гельмінтів. А в разі міграції личинок паразитів може посилюватися рух природних рідин і секретів (обіг крові та лімфи), травлення, розвиватися непрохідність кишечника, схильність до отруєнь, які за симптоматикою схожі на харчові.
При зараженні гельмінтами часто спостерігається зниження працездатності, слабкість, запаморочення, нудота, блювота, головний біль, дратівливість, біль у животі, може виникнути недокрів'я, алергічні реакції. Нерідко у хворих виявляють порушення апетиту і процесів травлення, ускладнення перебігу інших захворювань.
Наприклад, зараження широким стежаком проявляється у вигляді слабкості, запаморочення, розладу шлунково-кишкового тракту, шкірних висипань, анемії, схуднення. У хворого спостерігаються періодичні відходи фрагментів тіла гельмінта з випорожненнями.
Способами запобігання зараження гельмінтами є:
- формування здорового способу життя;
- дотримання санітарно-гігієнічних норм в сім'ї, дитячих закладах, лікарнях (потрібно обов'язково мити руки після вулиці, туалету, кожна дитина і інші члени сім'ї повинні мати власні предмети особистої гігієни тощо);
- правильна кулінарна обробка харчових продуктів. Великий ризик ураження гельмінтами виникає при вживанні сирокопчених, свіжозаморожених, недостатньо термічно оброблених продуктів. Фрукти, овочі і ягоди необхідно ретельно мити;
- вживання тільки фільтрованої водопровідної або кип'яченої води;
- запобігання фекального забруднення навколишнього середовища;
- правильне утримання домашніх тварин, їх обстеження на гельмінти, дегельмінтизація;
- раннє виявлення хворих, своєчасне їх лікування.
|
