ЗАКОНОДАТЕЛЬНАЯ ВЛАСТЬ

Законодательная власть – это государственная власть, делегированная народом своим представителям в парламенте, обладающая исключительным правом принимать законы.

ПАРЛАМЕНТ (англ. parliament от фр. parley – говорить) – родовое название высшего представительного и законодательного органа в демократических государствах. Впервые парламент был образован в 1265 г. В Англии как орган сословного представительства – в результате отстранения от власти короля решение важнейших государственных дел было поручено съезду представителей всего свободного населения страны. Реальное значение парламент приобрел после буржуазных революций в Европе в XVII-XVIII веках.

В разных странах парламент может иметь различные названия: Верховная Рада (Украина), Государственная Дума (Россия), конгресс (США и большинство стран Латинской Америки), сейм (Польша), фолькетинг (Исландия), Альтинг (Дания) и др. По структуре парламенты могут быть однопалатными и двухпалатными. Нижние палаты двухпалатных парламентов и однопалатные парламенты образуются всегда путем прямых выборов, верхние палаты формируются путем прямых (США, Италия) или непрямых (косвенных, многоступенчатых) выборов (Индия, Франция), часть членов парламента могут занимать места в порядке наследования или назначения (Великобритания, Канада). В палатах создаются комитеты или комиссии для предварительного рассмотрения законопроектов и других вопросов. В большинстве демократических стран сессии парламента длятся круглый год (с каникулами), а депутаты получают заработную плату, то есть, являются профессиональными парламентариями. В странах, где предусмотрена парламентская ответственность правительства, они формируют правительство и контролируют его деятельность. В некоторых странах (Чехия, Эстония, Турция) в функции парламента входит избрание путем специальной процедуры президента республики.

В демократических государствах законодательная власть может осуществляться не только специальными законодательными органами (парламентами и т.п.), но также непосредственно избирательным корпусом (политически дееспособными гражданами) путем референдума, а в некоторых случаях и органами исполнительной власти – в порядке делегированного или чрезвычайного законодательствования.

Законодательная власть, в соответствии с теорией разделения власти, - одна из трех уравновешивающих друг друга ветвей власти в государстве. Представляет собой совокупность полномочий по созданию законов, а также систему государственных органов, осуществляющих эти полномочия.

Законодательный процесс – порядок деятельности органа законодательной власти по созданию законов, обычно закрепленный в конституции и регламента соответствующего представительного органа.

Законодательная инициатива – официальное внесение законопроекта в законодательное учреждение в соответствии с установленной процедурой. Влечет за собой обязанность соответствующего законодательного органа рассмотреть данный законопроект на своем заседании.

Название ветви власти «законодательная» не означает, что кроме основной законодательной деятельности (законодательная функция) представительные органы не выполняют никакой другой. Не менее существенной функцией законодательной власти является финансовая, которая реализуется в праве парламента ежегодно утверждать бюджет страны. Имеется учредительная функция, которая реализуется через участие парламента в формировании высших исполнительных и судебных органов. Показателем проявления «сдержек и противовесов» служит контроль за работой правительства, других должностных лиц исполнительной власти (контрольная функция). Выражение недоверия правительству, проверка исполнения законов, парламентские расследования служат мощными стимулами парламентского контроля. Однако ведущей особенностью организации и деятельности парламента является его представительский характер. Парламент можно назвать властью прямого общенародного представительства.

Таким образом:

ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА

Законодавча влада - це державна влада, делегована народом своїм представникам у парламенті, що володіє виключним правом приймати закони.

ПАРЛАМЕНТ (англ. parliament від фр. parley - говорити) - родова назва вищого представницького і законодавчого органу в демократичних державах. Уперше парламент був створений у 1265 р. В Англії як орган станового представництва - у результаті відсторонення від влади короля вирішення найважливіших державних справ було доручено з'їзду представників усього вільного населення країни. Реальне значення парламент набув після буржуазних революцій в Європі у XVII-XVIII століттях.

У різних країнах парламент може мати різні назви: Верховна Рада (Україна), Державна Дума (Росія), конгрес (США і більшість країн Латинської Америки), сейм (Польща), фолькетинг (Ісландія), Альтинг (Данія) та ін. За структурою парламенти можуть бути однопалатними та двопалатними. Нижні палати двопалатних парламентів і однопалатні парламенти завжди утворюються шляхом прямих виборів, верхні палати формуються шляхом прямих (США, Італія) або непрямих (багатоступеневих виборів (Індія, Франція), частина членів парламенту можуть займати місця в порядку спадкоємства або призначення (Великобританія, Канада). У палатах створюються комітети або комісії для попереднього розгляду законопроектів та інших питань. У більшості демократичних країн сесії парламенту тривають цілий рік (з канікулами), а депутати отримують заробітну плату, тобто є професійними парламентаріями. У країнах, де передбачена парламентська відповідальність уряду, вони формують уряд і контролює його діяльність. У деяких країнах (Чехія, Естонія, Туреччина) у функції парламенту входить обрання шляхом спеціальної процедури президента республіки.

У демократичних державах законодавча влада може здійснюватися не тільки спеціальними законодавчими органами (парламентами тощо), а також безпосередньо виборчим корпусом (політично дієздатними громадянами) шляхом референдуму, а в деяких випадках і органами виконавчої влади в порядку делегованого чи надзвичайного законодательствования.

Законодавча влада, згідно з теорією поділу влади, - одна з трьох врівноважують один одного гілок влади в державі. Являє собою сукупність повноважень по створенню законів, а також систему державних органів, що здійснюють ці повноваження.

Законодавчий процес - порядок діяльності органу законодавчої влади по створенню законів, зазвичай закріплений у конституції і регламенту відповідного представницького органу.

Законодавча ініціатива - офіційне внесення законопроекту в законодавче установа згідно з встановленою процедурою. Тягне за собою обов'язок відповідного законодавчого органу розглянути даний законопроект на своєму засіданні.

Назва гілки влади «законодавча» не означає, що крім основної законодавчої діяльності (законодавча функція) представницькі органи не виконують ніякої іншої. Не менш істотною функцією законодавчої влади є фінансова, яка реалізується в праві парламенту щорічно затверджувати бюджет країни. Є засновницька функція, яка реалізується через участь парламенту у формуванні вищих виконавчих і судових органів. Показником прояву «стримувань і противаг» слугує контроль за роботою уряду, інших посадових осіб виконавчої влади (контрольна функція). Вираження недовіри уряду, перевірка виконання законів, парламентські розслідування слугують потужними стимулами парламентського контролю. Однак провідною особливістю організації та діяльності парламенту є його представницький характер. Парламент можна назвати владою прямого загальнонародного представництва.

Таким чином: