ФОРМЫ ПРАВЛЕНИЯ.

РЕСПУБЛИКА

РЕСПУБЛИКА (от лат. res publica, где res – дело, publicus – общественный) – государство, в котором верховная государственная власть осуществляется коллегиальным органом, избираемым населением на определенный срок и несущим ответственность перед избирателями.

Черты республики:

1). Органы законодательной власти избираются на определенный срок;

2). Исполнительная власть является производной от представительного органа (парламента) или избирателей.

С исторической точки зрения выделяют такие виды республик:

1). Античная: аристократическая (высший орган власти назначается или избирается из числа аристократической элиты общества, например Спарта); демократическая (высший орган власти избирается из числа всех свободных граждан, например, Древние Афины);

2). Средневековая (феодальная);

3). Буржуазная;

4). Социалистическая.

Современные республики делятся на:

- парламентские

- смешанные

- президентские

ПРЕЗИДЕНТ (от лат. praesidens – сидящий впереди) в государствах с республиканской формой правления является главой государства и исполнительной власти или только главой государства. Более 130 современных стран имеют пост президента. Должность президента впервые появилась в США в 1787 году. Независимо от типа республики, президент обычно располагает по конституции следующими полномочиями: он представляет страну в международных отношениях, заключает международные договоры, участвует в назначении членов правительства (администрации) и судей, утверждает законы, издает указы, имеет право законодательной инициативы и право вето, награждает орденами и медалями, присваивает высшие воинские звания, осуществляет право помилования, решает вопросы гражданства, назначает и отзывает глав дипломатических миссий. В парламентской республике и республике смешанного типа президент в определенных случаях имеет право роспуска парламента и объявления досрочных выборов.

Инаугурация – (от лат inauguro – посвящаю) – вступление президента в должность. В разных странах инаугурация президента осуществляется по-разному и определяется соответствующими законами и правами.

Право вето – это субъективное право главы государства (монарха или президента) отказаться подписать и ввести в действие закон, принятый парламентом. Вето (от лат. veto – запрещено) – в современных государствах акт, приостанавливающий или не допускающий вступления в силу решения каких-либо органов. Особенно важное значение имеет представляемое главе государства право налагать вето на законы, принятые парламентом. Различают абсолютное (или резолютивное) вето, когда главе государства принадлежит право окончательного отклонения закона, принятого парламентом, и относительное (отлагательное), когда отказ главы государства санкционировать закон лишь приостанавливает вступление его в силу, поскольку парламенту предоставляется право принять этот закон вторичным голосованием. При этом для вторичного (окончательного) принятия законопроекта в ряде парламентов требуется квалифицированное большинство голосов.

Вотум (лат. votum – желание, воля) – мнение или постановление, выраженное или принятое большинством голосов избирательного корпуса или представительного учреждения.

Черты парламентской республики:

- глава государства – президент – обычно не располагает реальной исполнительной властью, функции главы государства отделены от функции главы правительства;

- президент не может влиять на состав и политику правительства, которое формируется парламентом и подотчетно ему; в некоторых странах конституция дате право президенту назначать главу правительства ( который должен пользоваться доверием парламентского большинства);

- полномочий у президента меньше, чем у премьер-министра; они обычно осуществляются с согласия и по инициативе правительства, за исключением сугубо церемониальных (представительских) полномочий;

- здесь реализуется принцип верховенства парламента, избираемого населением страны;

- члены правительства являются одновременно и членами парламента, то есть состав правительства отражает реальную расстановку сил в парламенте, что позволяет правительству влиять на принятие парламентских решений;

- пост премьер-министра, как правило, автоматически занимает лидер партии (блока партий), победившей на выборах

- существует парламентская ответственность правительства, которая зачастую носит солидарный характер – недоверие одному члену кабинета влечет за собой отставку всего правительства;

- вместо ухода в отставку правительство может потребовать роспуска парламента и назначения новых выборов;

- президент избирается парламентом или более широкой коллегией с участием парламента;

- президент может издавать акты, которые приобретают юридическую силу только после осуществления контрасигнатуры (скрепление подписями министров).

Пример: Италия, Германия, Греция, Индия, Чехия, Венгрия.

Черты президентской республики:

- глава государства (президент) совмещает полномочия главы государства и главы правительства;

- глава государства (президент) лично или с последующим одобрением верхней палаты парламента формирует состав правительства, которым руководит сам;

- правительство, как правило, несет ответственность перед президентом, а не перед парламентом;

- пост премьер-министра либо отсутствует, либо играет вспомогательно-координационную роль;

- президент имеет право накладывать вето на законы парламента;

- президент избирается парламентским путем – прямыми или непрямыми выборами населения, имеет «прямой мандат народа».

Пример: США, Аргентина, Мексика, Бразилия, Швейцария, Иран, Ирак.

Черты смешанной республики (полупрезидентской):

- имеет место сочетание элементов президентской и парламентской республиканских форм правления с особенностями, присущими отдельным странам;

- президент является верховным главнокомандующим, как в президентской республике, однако не во всех странах наделен полномочиями главы исполнительной власти, нередко делит их с премьер-министром;

- глава государства (президент) предлагает состав правительства, прежде всего кандидатуру премьер-министра, который подлежит обязательному утверждению парламентом;

- исполнительная власть принадлежит не только президенту, но и премьер-министру, возглавляющему правительство;

- президент вправе председательствовать на заседаниях правительства;

- президент избирается внепарламентским путем.

Пример: Франция, Финляндия, Португалия, Ирландия, некоторые бывшие социалистические страны: Украина, Польша, Болгария, по ряду формально-юридических признаков – Россия.

В настоящее время из 190 государства мира более 140 являются республиками.

ФОРМИ ПРАВЛІННЯ.

РЕСПУБЛІКА

РЕСПУБЛІКА (від лат. res publica, де res - справа, publicus - суспільний) - держава, в якій верховна державна влада здійснюється колегіальним органом, що обирається населенням на певний строк та несе відповідальність перед виборцями.

Риси республіки:

1). Органи законодавчої влади обираються на певний строк;

2). Виконавча влада є похідною від представницького органу (парламенту) або виборців.

З історичної точки зору виділяють такі види республік:

1). Антична: аристократична (вищий орган влади призначається або обирається з числа аристократичної еліти суспільства, наприклад, Спарта); демократична (вищий орган влади обирається з числа всіх вільних громадян, наприклад, Стародавні Афіни);

2). Середньовічна (феодальна);

3). Буржуазна;

4). Соціалістична.

Сучасні республіки поділяються на:

- парламентські

- змішані

- президентські

ПРЕЗИДЕНТ (від лат. praesidens - той, що попереду) у державах з республіканською формою правління є главою держави та виконавчої влади або тільки главою держави. Понад 130 сучасних країн мають пост президента. Посада президента вперше з'явилася в США в 1787 році. Незалежно від типу республіки, президент зазвичай має за конституцією наступними повноваженнями: він представляє країну в міжнародних відносинах, укладає міжнародні договори, бере участь у призначенні членів уряду (адміністрації) і суддів, затверджує закони, видає укази, має право законодавчої ініціативи і право вето, нагороджує орденами і медалями, присвоює вищі військові звання, здійснює право помилування, вирішує питання громадянства, призначає і відкликає голів дипломатичних місій. У парламентській республіці та республіці змішаного типу президент у певних випадках має право розпуску парламенту й оголошення дострокових виборів.

Інавгурація (від лат. inauguro - посвячую) - вступ президента на посаду. У різних країнах інавгурація президента здійснюється по-різному і визначається відповідними законами та правами.

Право вето - це суб'єктивне право глави держави (монарха або президента) відмовитися підписати і ввести в дію закон, прийнятий парламентом. Вето (від лат. veto - заборонено) - у сучасних державах акт, який призупиняє або не допускає набрання чинності рішення будь-яких органів. Особливо важливе значення має запропонований главі держави право накладати вето на закони, прийняті парламентом. Розрізняють абсолютне (або резолютивне) вето, коли главі держави належить право остаточного відхилення закону, прийнятого парламентом, і відносне (відкладальне), коли відмова глави держави санкціонувати закон лише зупиняє набрання його чинності, оскільки парламенту надається право прийняти цей закон вторинним голосуванням. При цьому для вторинного (остаточного) прийняття законопроекту в ряді парламентів потрібна кваліфікована більшість голосів.

Вотум (лат. votum - бажання, воля) - думка або постанову, виражене або прийняте більшістю голосів виборчого корпусу або представницького установи.

Риси парламентської республіки:

- глава держави - президент - зазвичай не має у своєму розпорядженні реальної виконавчої влади, функції глави держави відокремлені від функції глави уряду;

- президент не може впливати на склад і політику уряду, який формується парламентом і підзвітний йому; в деяких країнах конституція дати право президенту призначати главу уряду ( який повинен користуватися довірою парламентської більшості);

повноважень у президента менше, ніж у прем'єр-міністра; вони зазвичай здійснюються за згодою і з ініціативи уряду, за винятком суто церемоніальних (представницьких) повноважень;

- тут реалізується принцип верховенства парламенту, що обирається населенням країни;

члени уряду є одночасно і членами парламенту, тобто склад уряду відбиває реальну розстановку сил у парламенті, що дозволяє уряду впливати на прийняття парламентських рішень;

- пост прем'єр-міністра, як правило, автоматично займає лідер партії (блоку партій), яка перемогла на виборах;

- існує парламентська відповідальність уряду, що найчастіше носить солідарний характер - недовіра одному члену кабінету спричиняє відставку всього уряду;

- замість виходу у відставку уряд може зажадати розпуску парламенту і призначення нових виборів;

- президент обирається парламентом або більш широкою колегією за участі парламенту;

- президент може видавати акти, які набувають юридичної сили лише після здійснення контрасигнатури (скріплення підписами міністрів).

Приклад: Італія, Німеччина, Греція, Індія, Чехія, Угорщина.

Риси президентської республіки:

- глава держави (президент) поєднує повноваження глави держави і глави уряду;

- глава держави (президент) особисто або з наступним схваленням верхньої палати парламенту формує склад уряду, яким керує сам;

- уряд, як правило, несе відповідальність перед президентом, а не перед парламентом;

- пост прем'єр-міністра або відсутній, або відіграє допоміжно-координаційну роль;

- президент має право накладати вето на закони парламенту;

- президент обирається парламентським шляхом - прямими чи непрямими виборами населення, має «прямий мандат народу».

Приклад: США, Аргентина, Мексика, Бразилія, Швейцарія, Іран, Ірак.

Риси змішаної республіки (напівпрезидентської):

- має місце поєднання елементів президентської і парламентської республіканських форм правління з особливостями, притаманними окремим країнам;
- президент є верховним головнокомандувачем, як у президентській республіці, проте не у всіх країнах наділений повноваженнями глави виконавчої влади, нерідко поділяє їх з прем'єр-міністром;

- глава держави (президент) пропонує склад уряду, насамперед кандидатуру прем'єр-міністра, який підлягає обов'язковому затвердженню парламентом;

- виконавча влада належить не лише президенту, але й прем'єр-міністру, який очолює уряд;

- президент має право головувати на засіданнях уряду;

- президент обирається позапарламентським шляхом.

Приклад: Франція, Фінляндія, Португалія, Ірландія, деякі колишні соціалістичні країни: Україна, Польща, Болгарія, по ряду формально-юридичних ознак - Росія.

Нині зі 190 держав світу більше 140 є республіками.