Контракт як особа форма трудового договору

Відповідно до ч. 3 ст.21 Кодексу про працю України (далі КзпПУ), особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії ,права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін. Від контрактів слід відрізняти письмові трудові договори, хоча б вони і передбачали права, обов'язки і навіть відповідальність сторін. Зокрема не поширюється правовий режим контракту на укладений письмовий трудовий договір із працівниками, діяльність яких пов'язана з державною таємницею. Не підпадають під дію ч.3 ст. 21 КзпПУ також угоди між адміністрацією вищого навчального закладу та особами, що навчаються за рахунок державних коштів, згідно яких ці особи зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації відпрацювати в державному секторі економіки не менше 3 років.

Сьогодні контракти можуть укладатися з такими працівниками:

1). з керівниками підприємств (ч.4 ст. 65 Господарського кодексу України). Ця посада може мати різну назву — директор, генеральний директор, керуючий, начальник, голова правління і т.д. Керівник підприємства — це та посадова особа підприємства, яка відповідно до статуту підприємства має повноваження, зазначені в ч.5 ст. 65 Господарського кодексу України;

2). з керівниками установ і організацій, що є в загальнодержавній власності і не належать до категорії підприємств (ст.ст. 2 та 4 Декрету Кабінету Міністрів “Про управління майном, що є в загальнодержавній власності”);

3). з науково-педагогічними та педагогічними працівниками дошкільних, середніх закладів освіти, закладів освіти для громадян, що потребують соціальної допомоги і реабілітації, закладів позашкільної освіти, професійно-технічних закладів освіти, вищих закладів освіти, закладів післядипломної освіти (ст. 54 Закону України “Про освіту”);

4). з найманими працівниками товарної біржі (ст. 12 Закону України “Про товарну біржу”);

5). з найманими працівниками колективного сільськогосподарського підприємства (ст. 19 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”);

6). з найманими працівниками фермерського господарства (ст. 22 Закону України “Про фермерське господарство”);

7). з науковими працівниками у наукових установах після виходу на пенсію за строковим трудовим контрактом (ЗУ “Про наукову і науково-технічну діяльність)

8). з помічниками адвокатів (ЗУ “Про адвокатуру”); та ін.

Якщо чинним законодавством не передбачена можливість укладення контракту, власник і працівник не вправі укласти контракт, хоча б він і укладався за повної згоди сторін і відсутності будь-якого тиску з боку власника.

У відповідності до ст. 24 КзпПУ контракт може бути укладений лише в письмовій формі, тобто контракт не може бути оформлений тільки шляхом видання наказу про прийняття на роботу. Водночас підписання контракту не є достатнім для визнання трудових відносин належно оформленими, а тому — такими, що виникли. Ч.2 ст. 24 КзпПУ встановлює, що укладення трудового договору (будь-якого трудового договору, отже, в тому числі і контракту) оформляється наказом або розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Згідно п.9 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті на роботу працівників, контракт набираю чинності з моменту його підписання або з дати, зазначеної сторонами в контракті.

Особливістю контракту є те, що в ньому може визначатися строк його дії, а також у тому, що в ньому визначаються права, обов'язки та відповідальність сторін, а також умови матеріального забезпечення та умови праці працівників.