|
Растворы и процессы растворения имеют огромное значение для органической и не органической (минеральной) жизни Земли. Вода морей, океанов, рек, подземные воды – это все водные растворы. Воздух – это раствор газов друг в друге. Многие минералы – твердые растворы, сок растений, кровь животных – тоже растворы. Усвоение пищи связано с растворением питательных веществ. Растворы используются в производственных процессах. Трудно назвать какую-либо отрасль промышленности, где бы не применяли растворы.
Частицы вещества очень малых размеров (ионы, атомы, молекулы и т.д.), равномерно распределенные между частицами другого вещества, образуют однородную систему, называемую раствором.
Характерным признаком растворов является их однородность.
Растворы могут быть бесцветными и окрашенными, но отдельных частиц растворенного вещества невооруженным глазом в них не видно. Типичными признаками для всех так называемых истинных растворов являются их гомогенность и неопределенность количественного состава.
Раствор – это однородная система переменного состава, состоящая из двух или нескольких компонентов.
Раствор содержит не менее двух компонентов, один из которых растворитель, а другой – растворенное вещество.
Растворитель – это компонент раствора, который находится в том же агрегатном состоянии, что и раствор.
Часто растворы образуются из веществ, находящихся в одинаковом агрегатном состоянии (спирт и вода). В таких случаях растворителем считается тот компонент, которого в системе больше.
Растворяемое вещество может быть в любом агрегатном состоянии.
При растворении веществ происходит их размельчение (дробление), или диспергирование. Поэтому системы, полученные в результате распределения одного вещества в виде мелких частиц в другом, называются дисперсными. В зависимости от агрегатного состояния и размера частиц растворенного вещества (или дисперсной фазы) системы делятся на:
- грубодисперсные (суспензии, эмульсии);
- тонкодисперсные (коллоидные растворы);
- истинные растворы.
В грубодисперсных системах частицы дисперсной фазы имеют размер больше 100 нм и могут быть либо жидкими (эмульсии), либо твердыми (суспензии). Такие системы называют еще взвесями.
Взвеси, в которых частицы твердого вещества распределены в жидкости, называются суспензиями.
Например: смесь глины с водой, смесь ила или мела с водой.
Взвеси, в которых частицы одной жидкости распределены в другой жидкости, называются эмульсиями.
Например: молоко, маргарин, масло, крем, мази.
В коллоидных растворах частицы дисперсной азы твердые и имеют размер 1-100 нм.
В истинных растворах частицы дисперсной фазы (атомы, молекулы, ионы) имеют размер меньше 1 нм.
Истинные растворы подразделяются:
- по типу растворителя – на водные и неводные;
- по типу растворенного вещества – на растворы солей, кислот, щелочей, газов и т.п.;
- по отношению к электрическому току – на электролиты и неелектролиты;
- по консистенции – на концентрированные и разбавленные;
- по степени достижения предела растворимости – на насыщенные и ненасыщенные.
|
Розчини і процеси розчинення мають величезне значення для органічного і не органічного (мінерального) життя Землі. Вода морів, океанів, річок, підземні води - це все водні розчини. Повітря - це розчин газів один в одному. Багато мінералів - тверді розчини, сік рослин, кров тварин - теж розчини. Засвоєння їжі пов'язане з розчиненням поживних речовин. Розчини використовуються у виробничих процесах. Важко назвати яку-небудь галузь промисловості, де б не застосовували розчини.
Частинки речовини дуже малих розмірів (іони, атоми, молекули і т.д.), рівномірно розподілені між частинками іншої речовини, що утворюють однорідну систему, звану розчином.
Характерною ознакою розчинів є їх однорідність.
Розчини можуть бути безбарвними і пофарбованими, але окремих частинок розчиненої речовини неозброєним оком в них не видно. Типовими ознаками для всіх так званих справжніх розчинів є їх гомогенність і невизначеність кількісного складу.
Розчин - це однорідна система змінного складу, що складається з двох або кількох компонентів.
Розчин містить не менше двох компонентів, один з яких розчинник, а інший - розчинена речовина.
Розчинник - це компонент розчину, який знаходиться в тому ж агрегатному стані, що й розчин.
Часто розчини утворюються з речовин, що знаходяться в однаковому агрегатному стані (спирт і вода). У таких випадках розчинником вважається той компонент, якого в системі більше.
Розчинна речовина може бути в будь-якому агрегатному стані.
При розчиненні речовин відбувається їх роздрібнення (дроблення), або диспергування. Тому системи, що отримані в результаті розподілу однієї речовини у вигляді дрібних частинок в іншому, називаються дисперсними. Залежно від агрегатного стану та розміру частинок розчинної речовини (або дисперсної фази) системи поділяються на:
- грубодисперсні (суспензії, емульсії);
- тонкодисперсні (колоїдні розчини);
- істинні розчини.
У грубодисперсних системах частинки дисперсної фази мають розмір більше 100 нм і можуть бути рідкими (емульсії), або твердими (суспензії). Такі системи називають ще суспензіями.
Розчини, в яких частинки твердої речовини розподілені в рідині, називаються суспензіями.
Наприклад: суміш глини з водою, суміш мулу або крейди з водою.
Суспензії, в яких частинки однієї рідини розподілені в іншій рідині, називаються емульсіями.
Наприклад: молоко, маргарин, масло, крем, мазі.
В колоїдних розчинах частинки дисперсної ази тверді і мають розмір 1-100 нм.
В істинних розчинах частинки дисперсної фази (атоми, молекули, іони) мають розмір менше 1 нм.
Істинні розчини підрозділяються:
- за типом розчинника на водні і неводні;
- за типом розчиненої речовини - розчини солей, кислот, лугів, газів тощо;
- по відношенню до електричного струму - на електроліти та неелектроліти;
- по консистенції - на концентровані і розведені;
- за ступенем досягнення межі розчинності - на насичені і ненасичені.
|
