Особливості будови та розмноження вищих спорових рослин

Мохоподібні

Представники відділу Мохоподібні поширені на всіх континентах, але частіше вони зустрічаються в областях з помірним і холодним кліматом. Мохи
ростуть на ґрунті, болотах, у хвойних лісах, можуть рости на корі дерев, на каменях, піску, часто витісняючи лишайники. Існують мохи, що живуть у
водоймах.

У низькоорганізованих мохів тіло являє собою слань, а у більш високоорганізованих - має листостеблову будову. Прикріплюється до субстрату
ризоїдами. В життєвому циклі мохів чергуються дві фази: спорофіт і гаметофіт. Домінує гаметофіт.

Гаметофіт має вигляд пагону, розчленованого на стебла і листя; функцію кореня виконують ризоїди. Статеві органи - багатоклітинні антеридії (тут
формуються чоловічі статеві клітини - сперматозоїди) і архегонії (тут утворюються жіночі статеві клітини - яйцеклітини).

Спорофіт (спорогон) складається з циліндричної ніжки, на верхівці якої розташовується коробочка. У коробочці утворюється спорангій зі спорами.

Тіло листяних мохів завжди розчленоване на стебло і листя. Печіночники, на відміну від листяних мохів, мають слань або листостеблову будову.
Стебло має радіальну будову, листки розміщуються спірально. Ризоїди багатоклітинні. Антеридії і архегонії розміщені групами на верхівці стебла або
на бічних гілочках. Спорогон складається з гаусторії, ніжки і коробочки, що має кришечку.

Представники порядку Зелені мохи переважно зустрічаються на болотах і в деяких типах лісів. Для них характерна різноманітна будова. Органи
статевого розмноження закладаються на головних осях (верхоплідні мохи) і на бічних (бокоплідні). Гаметофіт часто буває двочастковий.

Типовий представник верхоплідних зелених мохів - зозулин льон звичайний. Стебло у нього пряме, нерозгалужене, густо вкрите сидячими,
лінійно-ланцетними листками з загостреною верхівкою, висотою до 30 см. До ґрунту прикріплюється багатоклітинними ризоїдами.

Стебло зовні покрите епідермою, за нею - шар механічної тканини, що складається з витягнутих клітин з потовщеними оболонками, далі кора і
паренхіма містить крохмаль. У центрі стебла - провідний пучок ксилеми, оточений флоемою.

Спорогон має складну будову. У центрі коробочки є колонка, яка у верхній частині переходить в епіфрагму, що закриває коробочку. До колонки і
стінок коробочки прикріплені спорангії мішковидної форми, зверху коробочку прикриває ковпачок. Спорогон має пристосування до розсіювання
спор - пір'ястому. Це гігроскопічні зубці, розташовані по краю коробочки. В суху погоду вони відкриваються назовні, сприяючи висіванню спор, а
в сиру - загинаються всередину, притискають до коробочки епіфрагму, попереджаючи потрапляння води.

Перед утворенням спор відбувається редукційний розподіл. При сприятливих умовах спора проростає в протонему, з якої виростає дводольний
гаметофіт.

Антеридії на верхівці чоловічих екземплярів витягнутої форми оточені верхівковими жовтими або червонуватими листками. Вони продукують
двохджгутикові сперматозоїди. Архегонії групами розміщуються на верхівці жіночих рослин, чергуються з безплідними нитками (парафізами) і теж
оточені верхівковими листками. Отже, гаметофіт зозулиного льону - це самостійно існуюча зелена рослина, а спорофіт завжди розвивається на
гаметофіті і лише частково може самостійно синтезувати органічні речовини.

До порядку Сфагнові, або Білі мохи належить один рід Сфагнум, що включає 350 видів, які ростуть на заболочених лісах, на болотах, займаючи
великі території на півночі Європи, Азії, Північної Америки, а також у помірних областях південної півкулі. Білими їх називають тому, що в сухому
стані вони мають білуватий колір.

Гаметофіт сфагнуму складається з гіллястого стебла і листя. У дорослих рослин ризоїди відсутні. Ріст верхівковий. Анатомічна будова стебла і
листя сфагнуму незвична. У центрі стебла знаходяться живі тонкостінні паренхіматичні клітини, які виконують роль провідної тканини. За цими
клітинами кілька шарів вузеньких прозенхімних клітин з потовщеними стінками буруватого кольору, зовні знаходиться багатошарова епідерма, що
складається з великих мертвих клітин. Ці клітини мають пори, заповнені водою. Лист сфагнуму не має жилки, складається з одного шару клітин,
різних за формою і розмірами. Одні живі клітини, подовжені, хлорофілоносні, інші - мертві, вони крупніші і можуть накопичувати велику кількість
води, що в 30-40 разів перевищує масу самого моху.

Мохи є піонерами в заселенні відкритих і порушених місць зростання, відіграють важливу роль у ґрунтоутворенні. Суцільний моховий покрив у лісі
затримує вологу і має водоохоронне значення.

Папоротеподібні

Відділ Папоротеподібні є великою і надзвичайно різноманітною групою спорових рослин. Поширені по всьому світу. Домінуюче покоління -
диплоїдний спорофіт.

Папороть чоловіча має укорочене стебло, представлене кореневищем, на вершині якого розташований пучок листя. Ці листи є видозміненими
пагонами і, на відміну від листя покритонасінних, наростають не основою, а верхівкою. На нижній стороні листка розташовуються соруси - групи
спорангіїв, прикриті брунькоподібними покривальцями. При дозріванні спор спорангії розкриваються. З висіяних мейоспор проростають гаплоїдні
двостатеві гаметофіти. Гаметофіт пофарбований у зелений колір. Процес запліднення нерозривно пов'язаний з водою. При заплідненні утворюється
 диплоїдна зигота, яка дає початок новому спорофіту. У перший час розвиток і харчування спорофіта відбувається за рахунок асиміляційної гаметофіта.

Масове вимирання деревовидних папоротей в кам'яновугільному періоді призвело до формування покладів кам'яного вугілля, який є цінною
корисною копалиною