Правовая (юридическая) норма – это обязательное, формально определенное правило поведения общего характера, которое устанавливается, изменяется и прекращается в установленном порядке, исполнение которого обеспечивается государством и его соответствующими органами.

Основной функцией и задачей правовой нормы является влияние на поведение субъектов правоотношений. Поэтому, в норме содержится приказ. Значит, возникают обязательства. А каждому обязательству соответствует право (требование). То есть, правовая норма имеет двусторонний характер: устанавливая обязательства, правовая норма предоставляет полномочия.

Отсюда вытекают функции нормы права:

Правова (юридична) норма — це обов'язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру, що встановлюється, змінюється та припиняється в установленому порядку, виконання якого забезпечується державою, її відповідними органами.

Основною функцією та задачею правової норми є вплив на поведінку суб’єктів правовідносин. Тому, в нормі міститься наказ. Значить, виникають обов'язки. А кожному обов'язку відповідає право (вимога). Тобто, правова норма має двосторонній характер:

встановлюючи обов'язки правова норма надає повноваження.

Отже, виникають функції норми права:

1. Регулятивная функция

Наиболее характерными элементами осуществления этой функции являются:

- определение право дееспособности граждан;

- закрепление и изменение правового статуса граждан;

- определение компетенции государственных органов, в том числе и компетенции (полномочий) должностных лиц;

- установление правового статуса юридических лиц;

- определение юридических фактов, направленных на возникновение, изменение и прекращение правоотношений; и другие.

1. Регулятивна функція

Найбільш характерними елементами здійснення цієї функції є:

- визначення право дієздатності громадян;

- закріплення та зміна правового статусу громадян;

- визначення компетенції державних органів, в тому числі й компетенції (повноважень) посадових осіб;

- встановлення правового статусу юридичних осіб;

- визначення юридичних фактів, що направлені на виникнення, зміну та припинення правовідносин; та інші.

2. Охранительная функция

Эта функция:

- характеризует право как особый способ воздействия на поведение людей, выражающийся во влиянии на их волю угрозой санкции, установлением запретов и реализацией юридической ответственности;

- информирует субъектов общественных отношений о том, какие социальные ценности взяты под охрану посредством правовых предписаний;

- является показателем политического и культурного уровня общества, гуманных начал, содержащихся в праве.

2. Охоронна функція

Ця функція:

- характеризує право як особливий спосіб впливу на поведінку людей, що виражається у впливі на їхню волю загрозою санкції, встановленням заборон і реалізацією юридичної відповідальності;

- інформує суб'єктів суспільних відносин, які соціальні цінності взяті під охорону за допомогою правових приписів;

- є показником політичного і культурного рівня суспільства, гуманних витоків, що містяться в праві.

Признаки нормы права

- общепризнанное правило поведения

а). адресованное не конкретному субъекту, а кругу неперсонификованных субъектов, участникам отношений, которые регулируются данной нормой права;

б). регулирует группу численно неопределенных общественных отношений;

- формулируется государством

а). создается и отменяется только компетентным органом и согласно установленной процедуре;

- формально определенное правило поведения

а). закрепляются не только права и обязанности, но и санкции, которые применяются в случае нарушения нормы;

- действует во времени непрерывно до ее отмены в установленном порядке;

- не исчерпывает свою обязательность определенным количеством применений.

Ознаки норми права

- загальновизнане правило поведінки

а) адресоване не конкретному суб'єктові, а колу неперсоніфікованих суб'єктів, учасникам відносин, що регламентуються даною нормою права;

б) регулює групу кількісно невизначених суспільних відносин;

- формулюється державою

а). видається та скасовується тільки компетентним державним органом і за певною встановленою процедурою;

- формально визначене правило поведінки

а). закріплюються не тільки права і обов'язки, але й санкції, що застосовуються у випадку порушення вимог норми;

- діє у часі безперервно до її відміни у встановленому порядку;

- не вичерпує свою обов'язковість певною кількістю застосувань.

Структура правовой нормы

Структура (внутренняя форма) правовой нормы - это внутренняя организация нормы, которая выражается в разделении ее на элементы и связи между элементами. Такое разделение является объективно обусловленным потребностями правового регулирования.

Элементы правовой нормы

(структура "Если - то - иначе"):

- гипотеза;

- диспозиция;

- санкция.

Структура правової норми

Структура (внутрішня форма) правової норми — це об'єктивно зумовлена потребами правового регулювання її внутрішня організація, яка виражається в її поділі на складові елементи та у певних зв'язках між цими елементами.

Елементи правової норми

(структура "Якщо - то - інакше"):

- гіпотеза;

- диспозиція;

- санкція

Гипотеза (предположение) - это элемент правовой нормы, в котором указывается, при каких условиях следует руководствоваться данным правилом (нормой). В гипотезе излагаются те фактические обстоятельства, при наличии которых у лиц возникают юридические права и обязанности.

Виды гипотез:

1. За степенью определенности:

а). определенная - исчерпывающе определяет те условия, при наличии которых вступает в силу правило поведения, что содержится в диспозиции нормы права;

б). относительно-определенная - ограничивает условия применения нормы права определенным кругом формальных признаков.

2. По форме выражения:

а). абстрактные - условия применения нормы определяются общими родовыми признаками, что дает возможность охватить и урегулировать значительное количество однородных случаев;

б). казуальные – определяются условия действия нормы, используя более узкие, специальные родовые признаки, поэтому норма права распространяется на ограниченный круг случаев.

3. По составу:

а). простые - содержат одно обстоятельство, необходимую для действия правовой нормы;

б). сложные - содержат два или более обязательных обстоятельств, с которыми связывается действие правовой нормы;

в). альтернативные - сила нормы права определяется в зависимости от одного или нескольких фактических обстоятельств (условий) и для наступления правовых последствий достаточно наличия одного из этих обстоятельств.

Гіпотеза (припущення) - це елемент правової норми, у якому вказується, при яких умовах слід керуватися цим правилом (нормою). У гіпотезі викладаються ті фактичні обставини, при наявності яких у осіб виникають юридичні права та обов'язки.

Види гіпотез:

1. За ступенем визначеності:

а). визначена – вичерпно визначає ті умови, при наявності яких набуває чинності правило поведінки, що міститься у диспозиції норми права;

б). відносно визначена – обмежує умови застосування норми права певним колом формальних ознак.

2.За формою вираження:

а). абстрактні – умови застосування норми визначаються загальними родовими ознаками, що надає можливість охопити та врегулювати значну кількість однорідних випадків;

б). казуальні – визначаються умови дії норми, використовуючи більш вузькі, спеціальні родові ознаки, тому норма права поширюється на обмежене коло випадків.

3.За складом:

а). прості – містять одну обставину, необхідну для дії правової норми;

б). складні – містять дві або більше обов’язкових обставини, за якими пов’язується дія правової норми;

в). альтернативні – чинність норми права визначається залежно від однієї або кількох фактичних обставин (умов) і для настання правових наслідків досить наявності однієї з цих обставин.

Диспозиция (распоряжение) – часть нормы, в которой определяются права и обязанности субъектов. Это элемент правовой нормы, который определяет каким может или должно быть поведение субъектов при наличии условий, предусмотренных гипотезой. Центральная, основная часть нормы.

Виды диспозиций:

1. По степени определенности:

а). определенные - закрепляют однозначное правило поведения, то есть участники отношений лишены возможности для выбора другого поведения;

б). не полностью определены - указывают лишь на общие признаки поведения, в рамках которых субъекты уточняют свои права и обязанности самостоятельно;

в). относительно определены - указывают на права и обязанности субъектов, но предоставляют возможности для их уточнения в зависимости от конкретных обстоятельств;

г). альтернативные - указывают на наступления нескольких правовых последствий, но предсказывают наступление лишь одного из них.

2. По способу изложения:

а). простая - правило поведения определяется в общем виде без детализации его признаков;

б). описательная - правило поведения закрепляется полноценно, с детализацией его признаков; четко определяются права и обязанности участников отношений;

в). бланкетная - закрепляются лишь общие признаки правила поведения, а для установления признаков, которых не хватает, следует обращаться к нормам иного нормативного акта иной отрасли права;

г). отсылочная - аналогичная бланкетной с той разницей, что для установления признаков, которых не хватает, следует обращаться к другим частям данной нормы или в других норм этой отрасли права.

3. По составу:

а). простые - содержат одно правило поведения;

б). сложные - содержащие два или более обязательных правил поведения;

в). альтернативные - содержат несколько правил поведения, субъект может выполнять любой из них.

Диспозиція (розпорядження) - це частина норми, в якій зазначаються права або обов'язки суб'єктів. Це елемент правової норми, який визначає яким може або має бути поведінка суб'єктів при наявності умов, передбачених гіпотезою. Центральна, основна частина норми.

Види диспозицій:

1. За ступенем визначеності:

а). визначені – закріплюють однозначне правило поведінки, тобто учасники відносин позбавлені можливості для вибору іншої поведінки;

б). не повністю визначені – вказують лише на загальні ознаки поведінки, в рамках яких суб’єкти уточнюють свої права та обов’язки самостійно;

в). відносно визначені – вказують на права і обов’язки суб’єктів, але надають можливості для їх уточнення залежно від конкретних обставин;

г). альтернативні – вказують на настання декількох правових наслідків, але передбачають настання лише одного з них.

2. За способом викладення:

а). проста – правило поведінки визначається у загальному вигляді без деталізації його ознак;

б). описова – правило поведінки закріплюється повно, з деталізацією його ознак; чітко визначаються права і обов’язки учасників відносин;

в). бланкетна – закріплюються лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення ознак, яких бракує, слід звертатися до норм іншого нормативного актe іншої галузі права;

г). відсильна – аналогічна бланкетній з тією різницею, що для встановлення ознак, яких бракує, слід звертатися до інших частин даної норми або до інших норм цієї ж галузі права.

3. За складом:

а). прості – містять одне правило поведінки;

б). складні – містять два або більше обов’язкових правил поведінки;

в). альтернативні – містять декілька правил поведінки, суб’єкт може виконувати будь-яке з них.

Санкция - это часть нормы, в которой указываются меры государственного принуждения в случае невыполнения, нарушения ее диспозиции. Назначение санкции - побудить субъектов, действовать в соответствии с предписаниями нормы права.

1. Определенная санкция указывает на конкретное средство воздействия на правонарушителя.

2. Относительно определенная санкция указывает на несколько возможных средств воздействия на правонарушителя, а целесообразность применения конкретного средства определяется, исходя из особенностей конкретного дела.

Классификация норм права

Это разделение норм права на отдельные виды по определенным существенными признаками, которые определяют специфическую роль каждого из разновидностей норм в регулировании общественных отношений.

Классификация предоставляет возможность:

1) четко определить место каждой из норм в системе права;

2) охарактеризовать функции норм и их место в механизме правового регулирования;

3) определить границы регулятивного воздействия государства на общество посредством права;

4) установить пути совершенствования правотворческой и правоприменительной практики и повысить ее эффективность;

5) изучить особенности каждого из разновидностей норм и возможности их взаимодействия;

6) определить назначение каждого из разновидностей норм;

7) определить особые способы влияния норм на субъектов права.

1. По функциональной направленности:

- регулятивные (правоустанавливающие) - устанавливают права и обязанности субъектов;

- правоохранительные, регламентирующие средства юридической ответственности за нарушение прав и неисполнение обязанностей, установленных регулирующими нормами;

2. За предметом правового регулирования аналогично разделению на отрасли права: конституционное, гражданские, уголовные и др. В свою очередь, отраслевые нормы подразделяются на:

- материальные - то есть такие, которые устанавливают желаемое правило поведения, права и обязанности субъектов;

- процессуальные - те, которые регламентируют порядок, формы и методы реализации прав и обязанностей, установленных в нормах права.

3. По функциональному назначению:

1. Отправные - носят самый общий характер, достаточно высокую форму абстрагирования и содержат в себе отправные начала, основы правового регулирования общественных отношений. Отправные нормы достаточно неоднородны по своему характеру, содержанию и целевому назначению, и, в свою очередь, делятся на:

- нормы-начала - содержат положения, закрепляющие основы общественного и государственного строя;

- нормы-принципы - закрепляют исходные принципы права;

- определяюще-учредительные нормы - содержат положения, определяющие цели, задачи отдельных отраслей права, правовых институтов, предмет, формы и средства правового регулирования;

- нормы-дефиниции - содержат полные или неполные определения определенных правовых категорий и понятий.

2. Нормы-правила поведения. В отличие от отправных, это нормы, которые непосредственно регулируют поведение людей, общественные отношения.

Санкція - це частина норми, в якій зазначаються заходи державного примусу в разі невиконання, порушення її диспозиції. Призначення санкції - спонукати суб'єктів, діяти згідно з приписами норми права.

1. Визначена санкція вказує на конкретний засіб впливу на правопорушника.

2. Відносно визначена санкція вказує на кілька можливих засобів впливу на правопорушника, а доцільність застосування конкретного засобу визначається, виходячи з особливостей конкретної справи.

Класифікація норм права

Це поділ норм права на окремі види за певними суттєвими ознаками, які визначають специфічну роль кожного із різновидів норм у регулюванні суспільних відносин.

Класифікація надає можливість:

1) чітко визначити місце кожної з норм у системі права;

2) охарактеризувати функції норм та їх місце у механізмі правового регулювання;

3) визначити межі регулятивного впливу держави на суспільство за допомогою права;

4) встановити шляхи вдосконалення правотворчої та правозастосовчої практики й підвищити її ефективність;

5) вивчити особливості кожного з різновидів норм та можливості їх взаємодії;

6) визначити призначення кожного з різновидів норм;

7) визначити особливі способи впливу норм на суб'єктів права.

1. За функціональною спрямованістю:

- регулятивні (правоустановчі) - встановлюють права і обов'язки суб'єктів;

- правоохоронні, що регламентують засоби юридичної відповідальності за порушення прав і невиконання обов'язків, що встановлені регулятивними нормами;

2. За предметом правового регулювання аналогічно до поділу на галузі права: конституційні, цивільні, кримінальні та ін. У свою чергу, галузеві норми поділяються на:

- матеріальні - тобто такі, що встановлюють бажане правило поведінки,права та обов'язки суб'єктів;

- процесуальні - ті, що регламентують порядок, форми і методи реалізації прав і обов'язків, встановлених у нормах права.

3. За функціональним призначенням:

1. Відправні - мають найбільш загальний характер, достатньо високу форму абстрагування і містять у собі відправні начала, основи правового регулювання суспільних відносин. Відправні норми досить неоднорідні за своїм характером, змістом і цільовим призначенням, і, у свою чергу, поділяються на:

- норми-начала - містять положення, що закріплюють основи суспільного та державного устрою;

- норми-принципи - закріплюють вихідні принципи права;

- визначально-установчі норми - містять положення, що визначають цілі, завдання окремих галузей права, правових інститутів, предмет, форми і засоби правового регулювання;

- норми-дефініції - містять повні або неповні визначення певних правових категорій та понять.

2. Норми-правила поведінки. На відміну від відправних, це норми, що безпосередньо регулюють поведінку людей, суспільні відносини.