Договір Дарування

Згідно з чинним законодавством існують 54 різноманітних видів договору , які зазначені у Цивільному і Господарському кодексах України (Концесійний договір, договір позички, договір підряду, договір жертви та інші).

Як знання нюансів договору дарування можуть допомогти у житті звичайного пересічного громадянина? Відповідь на це питання хочу привести з власного опиту. Жінка, будучи у складному становищі через хворобу і яка знала, що довго не проживе, хотіла скласти заповіт, за яким все її майно перейшло б у власність дочки. Все нічого, якби не одне «але». Згідно з ч.1 ст.1241 Цивільного кодексу України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Чоловік цієї жінки як і сказано у ч.1 ст. 1241 є непрацездатним, отже має право на обов'язкову частку на спадок. Таким чином Дочка отримала б не усе майно матері ,а лише від 50- 75 % цього майна (залежить від вирішення суду). Нотаріус порадив жінці заключити договір дарування зі своєю дочкою, після чого вона стала повноправним власником усього майна матері. Тому, на мою думку, договір дарування слід роздивитися більш детально.

Договір дарування-нарівні з купівлею-продажем, міною, договором довічного утримання є однією з підстав виникнення права власності.

Згідно ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно ( дарунок) у власність.

Сторонами у договорі - дарувальник і обдаровуваний можуть бути фізичні особи , юридичні особи, держава Україна , територіальна громада. Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей , підопічних. Підприємницькі товариства можуть укласти договір дарування між собою , якщо право на дарування встановлено установчими документами дарувальника. Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник за дорученням, в якій має бути встановлено імені обдаровуваного.

За Цивільним кодексом 1963 (де договором дарування було присвячено лише дві статті) договір розглядався як реальний і вважався укладеним в момент передачі речі. Цивільний кодекс України 2004 року передбачив можливість поряд з реальним договором дарування , укладати консесуальний договір . Це означає , що момент досягнення згоди сторін , момент укладення договору не збігається з моментом передачі майна у власність обдаровуваного тобто дарувальник зобов'язується передати в майбутньому майно іншій стороні безкоштовно .

Якщо договір зобов'язує обдаровуваного здійснити на користь дарувальника будь-які дії майнового або немайнового характеру - то це не договір дарування , а містить елементи договору довічного утримання . Хоча дарувальником може бути встановлено обов'язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення , наприклад передати певну грошову суму або яке - або майно у власність; надати право довічного користування подарованим майном або його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення або зняття з реєстраційного обліку і таке інше. І це положення є новим для цивільного законодавства.

У римському праві договором дарування визнавалося неформальну угоду , за яким одна сторона дарувальник надає іншій стороні , одаряемому будь - які цінності за рахунок свого майна , з метою виявити щедрість по відношенню до обдаровуваного . Дарування могло бути скоєно за допомогою передачі права власності на річ , шляхом прощення боргу або обіцянкою щось надати , вчинити відомі дії , тобто шляхом дарчої обіцянки .

Форма угоди виникла на ґрунті звичаю підтверджувати обіцянки клятвою або присягою , захищати релігійними нормами. Поступово релігійний елемент - клятва , присяга - відпав , а обіцянка склало зміст світського договору .

Продаж, міна, дарування залежить від матеріального становища громадян. Яке соціальний і економічний розвиток країни. Якщо враховувати стан речей сьогодні, то можу сказати, що в основному договору дарування полягають всередині сім'ї, між родичами. Батьки дарують дітям житло, рідше оформляються договору дарування автомобілів. Предметом договору можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому , нерухомі речі, а також рухомі, в тому числі цінні папери, гроші , валютні цінності : іноземна валюта , цінні папери в іноземній валюті (чеки , векселі , фондові цінності , акції , облігації) , дорогоцінні метали - золото , срібло , платина і метали платинової групи , за виключення ювелірних виробів.

Порядок укладення договору дарування

Порядок здійснення угод з валютними цінностями встановлено Декретом Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року та іншими нормативними актами.

При даруванні необхідно дотримуватися спеціальних правил , встановлених для набуття права власності громадянами на окремі види майна (наприклад , вогнепальна зброя) .

Речі , для володіння і користування яких необхідно мати спеціальний дозвіл можуть бути предметом дарування , якщо обдаровуваний отримав такий дозвіл.

Залежно від виду майна , яке є предметом договору , сам договір дарування може укладатися:

• В усній формі - для предметів особистого користування та побутового призначення
• Договір дарування нерухомості укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню
• Дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі
• Договір дарування рухомих речей , які мають особливу цінність укладаються в письмовій формі
• Договір дарування валютних цінностей на суму, що перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян , укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір дарування - це двостороння угода , оскільки необхідно волевиявлення двох сторін дарувальника і обдаровуваного . Договір вважається укладеним , якщо обдаровуваний прийняв дар . Згода на прийняття дару - це означає , що обдаровуваний отримав від дарувальника документи , які підтверджують право власності на відчужувану річ або символів речі (ключів , макетів тощо).

У дарувальника є обов'язки : передати дарунок обдаровуваному в майбутньому через певний строк або у разі настання відкладальної умови, наприклад дарувальник зобов'язується передати річ 01.01.2015 року або дарувальник зобов'язується передати у власність автомобіль , квартиру синові по досягненню 20 - річного віку. А син у свою чергу має право вимагати від дарувальника передання дарунка або відшкодування його вартості. Якщо ж до настання строку або відкладальної умови встановленого договором дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, одна із сторін договору переживе іншу , то договір дарування припиняється.

Дарувальник має право відмовитися від передачі речі в майбутньому , якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився.

Обдаровуваний також має право відмовитися від дару в будь-який час але тільки до його прийняття. В обов'язок дарувальника входить також попередити про недоліки речі , що є дарунком або її властивості , які можуть бути небезпечними для життя , здоров'я, майна обдаровуваного. В іншому випадку дарувальник зобов'язаний відшкодувати шкоду заподіяну майну та шкоду, завдану каліцтвом іншим ушкодженням здоров'я або смертю в результаті володіння чи користування дарунком .

Звичайно ж добре, коли в сім'ї мир, спокій. На жаль істина така, що існують суперечки між подружжям : ділять і загальне спільне майно і належать їм на праві особистої власності.

Майно, набуте кожним з подружжя під час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування є особистою приватною власністю дружини, чоловіка (за Сімейним кодексом України ).

Майно , набуте нею або ним до шлюбу також є особистою приватною власністю , однак якщо майно дружини , чоловіка під час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових витрат , воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Говорячи про майно, отримане за договором дарування , слід розрізняти , кому подарована річ - одному з подружжя або їм обом. Наприклад , речі подаровані подружжю у зв'язку з їх весіллям, належать подружжю на праві спільної сумісної власності , за виключення речей індивідуального користування кожного з подружжя , в тому числі коштовності , навіть якщо вони придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

Iншi види договору дарування

Хотілося б поговорити про різновиди договору дарування - пожертву. Пожертвою, є дарування нерухомих та рухомих речей , зокрема грошей та цінних паперів фізичним особам , юридичним особам, державі Україна , Автономній Республіці Крим , адміністративно - територіальній громаді для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. До договору пожертви застосовуються положення договору дарування, якщо інше не встановлено законом.

Пожертвувач має право контролювати використання пожертви , відповідно до мети, встановленої договором; має право вимагати розірвання договору пожертви , якщо пожертва використовується не за призначенням. Таке право надане законом жертводавців або його правонаступника. Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим , використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача , а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи - за рішенням суду - ст. 730 Цивільного кодексу України .

Закон України « Про благодійність і благодійні організації » розуміє під благодійністю - добровільне безоплатне пожертва фізичних та юридичних осіб , надання набувачам матеріальної, фінансової , організаційної та іншої благодійної допомоги і вказує не тільки коло жертводавців , а й зміст самого пожертвування. Специфічними формами благодійництва за Законом є меценатство і спонсорство .

Андрій Арнаутов