|
|
Витрати виробництва (Costs)
Недоліки виробництва мають свою класифікацію, поділяючись стосовно тому, як вони "поводяться" при зміні обсягів виробництва. Недоліки, які стосуються різних видів ведуть себе по-різному.
Постійні витрати (FC, TFC)
Постійні витрати, як і випливає з назви, це сукупність витрат підприємства, які виникають незалежно від обсягів виробленої продукції.
Навіть коли підприємство не виробляє (не продає чи надає послуг) взагалі нічого. Для позначення таких витрат у літературі іноді застосовується
абревіатура TFC (time-fixed costs). Іноді застосовується і просто – FC (fixed costs).
Прикладами таких витрат може бути щомісячна платня бухгалтеру, плата за оренду приміщення, плата за землю тощо.
Слід розуміти, що постійні витрати (TFC) насправді умовно-постійні. Певною мірою, вони все одно зазнають впливу обсягів виробництва.
Уявімо, що в цеху машинобудівного підприємства встановлена система автоматичного видалення стружки та відходів.
При збільшенні обсягу продукції, начебто б, ніяких додаткових витрат не виникає. Але при перевищенні певної межі буде потрібна додаткова
профілактика обладнання, заміна окремих деталей, чищення, усунення поточних несправностей, які виникатимуть частіше.
Отже, теоретично, постійні витрати (витрати) насправді, є лише умовно. Тобто горизонтальна лінія витрат (витрат) у книзі, на практиці такою не є.
Скажімо, вона близька до деякого постійного рівня.
Відповідно, на діаграмі (див. нижче) умовно такі витрати показані як горизонтальний графік TFC
Змінні витрати виробництва (TVC)
Змінні витрати виробництва, як це випливає з назви, це сукупність витрат підприємства, які прямо залежать від обсягу виробленої продукції.
У літературі цей вид витрат іноді позначають абревіатурою TVC (time-variable costs). Як випливає з назви, "змінні" - означає збільшення
або зменшення одночасно зі зміною обсягу продукції, що випускається виробництвом.
До прямих витрат відносять, наприклад, сировину та матеріали, які входять до складу кінцевої продукції або витрачаються в процесі виробництва
прямо пропорційно до його завантаження. Якщо підприємство випускає, наприклад, литі заготовки, то витрата металу, з якого складаються ці заготовки,
буде прямо залежати від виробничої програми. Для позначення витрати ресурсів, які прямо використовуються на виробництво виробу, також
використовують термін "прямі витрати (витрати)". Ці витрати - теж змінні витрати, але не всі, оскільки це поняття ширше. Значна частина витрат
виробництва безпосередньо до складу виробу не входить, але змінюється прямо пропорційно до обсягу виробництва. Такими витратами,
наприклад, є витрати на енергоресурси для роботи обладнання, яке безпосередньо використовується для випуску продукції.
Необхідно враховувати, ряд витрат за ресурси, які використовує підприємство необхідно з метою класифікації витрат - треба поділяти на частини.
Наприклад, електроенергія, яка використовується в нагрівальних печах металургійного підприємства відноситься до змінних витрат (TVC),
а ось інша частина електроенергії, спожитої тим самим підприємством на освітлення території заводу - вже до постійних (TFC).
Тобто, той самий ресурс, який спожило підприємство, може поділятися на частини, які можуть класифікуватися по-різному - як змінні чи постійні витрати.
Існує також ряд витрат, витрати за якими відносять до умовно-змінним.
Тобто вони пов'язані з виробничими процесами, але прямо пропорційної залежності щодо обсягів виробництва немає.
На діаграмі (див. нижче) змінні витрати виробництва відображені як графік TVC.
Даний графік відрізняється від лінійного, яким він мав би бути теоретично. Річ у тім, що з досить малих обсягах виробництва,
прямі видатки на виробництво вище, ніж мають бути. Наприклад, ливарна форма розрахована на 4 виливки, а Ви робите дві.
Плавильну піч завантажуєте нижче за проектну потужність. Через війну ресурсів витрачається більше, ніж технологічний норматив.
Після подолання деякого значення обсягів виробництва графік змінних витрат (TVC) стає близьким до лінійного, але далі,
при перевищенні певного значення, витрати (перерахунку на одиницю випуску) знову починають зростати. Це виникає тому,
що з перевищенні нормального рівня виробничих можливостей підприємства, випуск кожної додаткової одиниці продукції потрібно витрачати більше ресурсів.
Наприклад, оплачувати працівникам понаднормові, витрачати більше грошей на ремонт обладнання (при нераціональних режимах експлуатації
витрати на ремонт зростають геометрично) тощо.
Отже, змінні витрати вважають відповідаючими лінійному графіку лише умовно, певному відрізку, в зоні нормальної виробничої потужності підприємства.
Загальні видатки підприємства (TC)
Загальні витрати підприємства є сумою змінних та постійних витрат. У літературі часто позначають як TC (total costs).
Тобто
TC = TFC + TVC
де витрати за видами:
TC - загальні
TFC - постійні
TVC - змінні
На діаграмі загальні видатки відбито графіком TC.
Середні постійні витрати (AFC)
Середніми постійними витратами називають відношення суми постійних витрат на одиницю своєї продукції.
У літературі цю величину позначають як AFC (average fixed costs).
Тобто
AFC = TFC / Q
де
TFC - постійні витрати виробництва (див. вище)
Q - кількість (обсяг) виробництва
Сенс цього показника у тому, що він показує, скільки постійних витрат посідає на одиницю виробленої продукції.
Відповідно, при зростанні обсягу виробництва на кожну одиницю виробу припадає дедалі менша частка постійних витрат (AFC).
Відповідно, зменшення величини постійних витрат, що припадають одну одиницю продукції (послуг) підприємства призводить до зростання прибутку.
На діаграмі значення показника AFC відображено відповідним графіком AFC
Середні змінні витрати (AVC)
Середніми змінними витратами називають частки від поділу суми витрат за виробництво виробів (послуг) до кількості (обсягу).
Для їх позначення часто використовується абревіатура AVC (average variable costs).
AVC = TVC / Q
де
TVC – змінні витрати виробництва (див. вище)
Q - кількість (обсяг) виробництва
Здавалося б, у розрахунку на одну одиницю продукції, змінні витрати повинні бути однакові.
Проте, з причин, про які йшлося раніше (див. TVC) витрати на виробництво зазнають коливань у розрахунку на одиницю виробленої продукції.
Тож орієнтовних економічних розрахунків беруть до уваги величину середніх змінних витрат (AVC) при обсягах, близьких до нормальної потужності підприємства.
На діаграмі динаміка показника AVC відображена графіком з аналогічною назвою
Середні витрати (ATC)
Середні витрати підприємства - це окреме від розподілу суми всіх витрат підприємства до величині виробленої продукції (робіт, послуг).
Часто цю величину позначають як ATC (average total costs). Також зустрічаються термін "повна собівартість одиниці виробленої продукції".
ATC = TC/Q
де
TC - повні (загальні) витрати (див. вище)
Q - кількість (обсяг) виробництва
Слід врахувати, що це значення годиться лише дуже грубих розрахунків, розрахунків при незначних відхиленнях величини виробництва,
або за незначної частці постійних витрат у загальну величину витрат підприємства.
При збільшенні обсягів виробництва розрахункова величина витрат (TC), отримана, виходячи із значень показника ATC і множенням на обсяг виробництва,
інший, ніж розрахунковий, буде більшою за фактичну (витрати будуть завищені), а при зменшенні, навпаки - занижені.
Це відбуватиметься внаслідок впливу умовно-постійних витрат (TFC). Оскільки TC = TFC + TVC, то
ATC = TC/Q
ATC = (TFC + TVC) / Q
Таким чином, при зміні обсягів виробництва величина постійних витрат (TFC) не змінюватиметься, що призведе до похибки, описаної вище.
Залежність видів витрат рівня виробництва
На графіках відображено динаміку величин різних видів витрат залежно від обсягів виробництва для підприємства.
Граничні витрати (MC)
Граничні витрати - це величина додаткових витрат, необхідні виробництва кожної додаткової одиниці виробленої продукції.
MC = (TC2 - TC1) / (Q2 - Q1)
Термін " граничні витрати " (у літературі часто позначається як MC - marginal costs) який не завжди правильно сприймається,
оскільки став наслідком недостатньо коректного перекладу англійського слова margin. В українській мові "граничний" часто
означає "що прагне максимуму", тоді як у даному контексті слід розуміти, як "що знаходиться в межах".
Тому автори, замість слова "граничні" використовують термін "граничні витрати" або навіть просто "маржинальні витрати".
З наведеної вище формули легко помітити, що MC для кожної додаткової одиниці продукції дорівнюватиме AVC на проміжку [Q1; Q2].
Оскільки TC = TFC + TVC, то
MC = (TC2 - TC1) / (Q2 - Q1)
МС = (TFC + TVC2 - TFC - TVC 1) / (Q2 - Q1)
МС = (TVC2 - TVC 1) / (Q2 - Q1)
Тобто граничні (маржинальні) витрати в точності дорівнюють змінним витратам, необхідним для виробництва додаткової продукції.
Якщо нам необхідно порахувати MC за конкретного обсягу виробництва, то припускаємо, що інтервал, з яким ми маємо справу, дорівнює [0; Q ]
(тобто від нуля до поточного обсягу), тоді в "точці нуль" змінні витрати дорівнюють нулю, виробництво також дорівнює нулю
і формула спрощується до наступного виду:
МС = (TVC2 - TVC 1) / (Q2 - Q1)
МС = TVC Q/Q
де
TVC Q - змінні витрати, необхідних виробництва Q одиниць продукції.
Економічна теорія |
Описание курса
| Безробіття. Її форми та наслідки
|
