ФОРМЫ ПРАВЛЕНИЯ.

МОНАРХИЯ

МОНАРХИЯ (от греч. мonarchia – одновластие: mono – один и arhea – власть) – государство, в котором государственная власть принадлежит одному лицу и передается по наследству в порядке престолонаследия.

Исключением из данного правила являются Малайзия (нарушен второй пункт, монарх переизбирается через каждые 5 лет) и Объединенные Арабские Эмираты (власть осуществляется не единолично, а коллегиально – 7 человек). Наблюдается общемировая тенденция уменьшения государств с такой формой правления, при этом в государствах, которые сохраняют монархическое устройство, идет активное ограничение прав монарха. На данный момент в мире 1/6 часть всех государств – монархии.

Монархия обладает такими признаками:

1). Власть головы государства (императора, короля, великого герцога, эмира, султана) существует исторически и не делегируется ему народом;

2). Власть монарха осуществляется бессрочно (пожизненно) и передается, как правило, по наследству;

3). Монарх не ответственен за принятые им политические решения.

Виды монархий:

- Неограниченная – абсолютная (максимально централизованная, неограниченная власть монарха); монарх (царь, король, шах и т.д.) господствует единолично, на собственное усмотрение, благодаря своему происхождению или же наделению властью от Творца. Престолонаследие означает переход власти монарха от одного представителя царствующего дома (династии) к другому в установленном законом порядке.

- Абсолютизм (от франц. аbsolute, от лат. аbsolutus – безусловный, неограниченный) – абсолютная самодержавная власть, деспотичная форма государственного правления, которая основана на своеволии правителя и при которой достигается чрезвычайная степень централизации государственной власти. В условиях абсолютизма политическая власть – абсолютно принадлежит одному лицу (царю, королю, императору). Наряду с этим создается разветвленный бюрократический аппарат, полностью подчиненный монарху; активно используются постоянная армия и репрессивные органы; ликвидируются или теряют значение и прекращают свою деятельность представительные институты. В настоящее время в мире сохраняются 8 абсолютных монархий: Бахрейн, Бруней, Катар, Кувейт, ОАЭ, Оман, Саудовская Аравия.

- Ограниченная – существование е определяется нормами и требованиями конституции; существует, как правило, с выборным представительным органом.

- Парламентская монархия – власть монарха в законодательной, исполнительной и судебной сферах деятельности символична Монарх только подписывает законодательные акты, принятые парламентом, и формально сохраняет статус главы государства – исключительно с представительскими полномочиями. Фактическим главой государства (премьер-министр) становится лидер партии, обладающей наибольшим числом депутатских мест в парламента. Правительство формируется парламентом и только ему подотчетно. Современные монархии в большинстве своем – парламентские (Бельгия, Великобритания, Дания, Испания, Нидерланды, Норвегия, Швеция, Япония). В парламентской монархии глава государства либо не имеет права вето по отношению к законопроектам (например, в Японии), либо фактически не применяет вето (например, в Великобритании). Главная отличительная черта парламентской монархии – формирование правительства парламентом и ответственность правительства перед ним. Монарх царствует, но не правит, хотя и имеет определенные права, но попросту не использует их, наиболее полно ситуацию отражает словосочетание – «спящий лев».

- Конституционная монархия может быть парламентской и дуалистической. Последняя форма практически отживает.

В дуалистической монархии (Монако, Лесото, Бутан, Иордания, Марокко, Непал) юридически и фактически власть разделена между правительством, которое формируется монархом (или назначенным им премьер-министром), и парламентом. Монарх уже не имеет законодательной власти, она перешла к парламенту, но он еще сосредоточивает в своих руках исполнительную власть и формирует правительство, ответственное перед ним, а не перед парламентом. Монарх своими указами регулирует многие сферы общественных отношений. Он обладает правом отлагательного вето по отношению к законам, издаваемым парламентом, и правом роспуска парламента. Дуалистическая монархия характерна для переходного периода от феодализма к капитализму, она является своеобразной попыткой примирить интересы феодалов (их преимущественно выражает монарх) и буржуазии ( их представляет парламент). В некоторых современных странах (султанат Бруней, королевство Тонга) сохранились отдельные черты дуалистической монархии.

Выделяют также теократическую монархию (в мусульманских странах) – монарх возглавляет не только светское, но и религиозное управление страной и выборную монархию (монархическая династия избирается).

Примеры современных монархий: Ватикан (теократическая), Иордания, Кувейт, Бахрейн (дуалистическая), Малайзия (выборная), Англия, Швеция, Дания, Испания, Япония (парламентская).

ФОРМИ ПРАВЛІННЯ .

МОНАРХІЯ

МОНАРХІЯ (від грец. мonarchia - одновласття: mono - один і arhea - влада) - держава, в якій державна влада належить одній особі і передається спадково в порядку престолонаслідування.

Винятком з цього правила є Малайзія (порушений другий пункт, монарх переобирається через кожні 5 років) і Об'єднані Арабські Емірати (влада здійснюється не одноосібно, а колегіально - 7 осіб). Спостерігається загальносвітова тенденція зменшення держав з такою формою правління, при цьому в державах, які зберігають монархічний устрій, йде активне обмеження прав монарха. На даний момент у світі 1/6 частина всіх держав - монархії.

Монархія володіє такими ознаками :

1). Влада голови держави (імператора, короля, великого герцога, еміра, султана) існує історично і не делегується йому народом;

2). Влада монарха здійснюється безстроково (довічно) і передається, як правило, у спадщину;

3). Монарх не відповідальний за прийняті ним політичні рішення.

Види монархій:

- Необмежена - абсолютна (максимально централізована , необмежена влада монарха); монарх (цар, король, шах і т.д.) панує одноосібно, на власний розсуд, завдяки своєму походженню або ж наділення владою від Творця. Престолонаслідування означає перехід влади монарха від одного представника царського дому (династії) до іншого в установленому законом порядку.

- Абсолютизм (від франц. аbsolute, від лат. аbsolutus - безумовний, необмежений) - абсолютна самодержавна влада, деспотична форма державного правління, яка заснована на свавіллі правителя і при якій досягається надзвичайна ступінь централізації державної влади. В умовах абсолютизму політична влада - абсолютно належить одній особі (царю, королю, імператору). Поряд з цим створюється розгалужений бюрократичний апарат, повністю підлеглий монарху; активно використовуються постійна армія і репресивні органи; ліквідуються або втрачають значення і припиняють свою діяльність представницькі інститути. В даний час в світі зберігаються 8 абсолютних монархій: Бахрейн, Бруней, Катар, Кувейт, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія.

- Обмежена - існування е визначається нормами і вимогами конституції; існує, як правило, з виборним представницьким органом.

- Парламентська монархія - влада монарха в законодавчій, виконавчій і судовій сферах діяльності символічна Монарх тільки підписує законодавчі акти, прийняті парламентом, і формально зберігає статус глави держави - виключно з представницькими повноваженнями. Фактичним главою держави (прем'єр-міністр) стає лідер партії, що володіє найбільшим числом депутатських місць у парламенту. Уряд формується парламентом і лише йому підзвітний. Сучасні монархії здебільшого - парламентські (Бельгія, Великобританія, Данія, Іспанія, Нідерланди, Норвегія, Швеція, Японія). У парламентській монархії глава держави або не має права вето по відношенню до законопроектів (наприклад, в Японії), або фактично не застосовує вето (наприклад, у Великобританії). Головна відмінна риса парламентської монархії - формування уряду парламентом і відповідальність уряду перед ним. Монарх царює, але не править, хоча і має певні права, але просто не використовує їх, найбільш повно ситуацію відображає словосполучення - «сплячий лев».

- Конституційна монархія може бути парламентською та дуалістичної. Остання форма практично відживає.

У дуалістичної монархії (Монако, Лесото, Бутан, Йорданія, Марокко, Непал) юридично і фактично влада розділена між урядом, який формується монархом (або призначеним ним прем'єр-міністром), і парламентом. Монарх вже не має законодавчої влади, вона перейшла до парламенту, але він ще зосереджує у своїх руках виконавчу владу і формує уряд, відповідальний перед ним, а не перед парламентом. Монарх своїми указами регулює багато сфер суспільних відносин. Він має право відкладального вето по відношенню до законів, видаваним парламентом, і правом розпуску парламенту. Дуалістична монархія характерна для перехідного періоду від феодалізму до капіталізму, вона є своєрідною спробою примирити інтереси феодалів (їх переважно виражає монарх) і буржуазії (їх представляє парламент). У деяких сучасних країнах (султанат Бруней, королівство Тонга) збереглися окремі риси дуалістичної монархії.

Виділяють також теократичну монархію (в мусульманських країнах) - монарх очолює не тільки світське, але і релігійне управління країною і виборну монархію (монархічна династія обирається).

Приклади сучасних монархій: Ватикан (теократична), Йорданія, Кувейт, Бахрейн (дуалістична) , Малайзія (виборна), Англія, Швеція, Данія, Іспанія, Японія (парламентська).