Список предметов
Конституція і Конституціоналізм
4 / 34

Конституція і Конституціоналізм


Більшість країн світу вважають Конституцією як Основним Законом, як джерелом влади, як гарантією прав і свобод і таке інше. Кожна версія має своє підтвердження. Проблема у тому, що у кожній країні свій державний устрій і своя власна Конституція.

Що ж таке Конституція і Конституціоналізм?
 Конституція (від лат. constitutio - установлення, устрій, порядок) - основний державний документ (закон), що визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило спираються на Конституцію.

Термін «конституціоналізм» уперше з'явився в американській політико-правовій думці кінця XVIII - кінця XIX ст. Саме прихильники цієї ідеї під час Американської Революції і створили першу в історії Конституцію США 1787 р. Вони також зазначали верховенство цієї писаної Конституції порівняно з законами та іншими нормативними актами. Це означає, що термін «конституціоналізм» визначав саму суть Конституції. Через деякий час в політичних та історичних дослідженнях це поняття одержало більш широке значення і почало вживатися для характеристики процесів переходу до демократії та встановлення конституційного ладу в країнах Центральної , Східної і південної Європи,Латинської Америки, Азії, підкреслюючи змістовну сторону конституції.

Конституціоналізм вважається у своїй основі нормативним явищем і нормативною концепцією. Але все ж його опосередковують далеко не всі Конституції, адже конституціоналізм за своїм змістом є нормативною основою демократичного розвитку суспільства. В історії політико-правової думки дослідники виділяють академічну (євроконтинентальну) традицію, яка розглядає конституціоналізм як політико-філософський принцип, і прагматичну (англо-американську), яка трактує конституціоналізм як засіб забезпечення індивідуальної свободи. Спільним для обох традицій є пошук оптимальної моделі взаємовідносин особи і влади, держави і суспільства. Згадані традиції є моделями так званого класичного конституціоналізму, який проголошує і на практиці утверджує концепції природних і невід'ємних прав індивіда, рівності громадян перед законом, недоторканності особи, верховенства законів, суспільного договору, розподілу влад, народного представництва, відповідальності влади перед народом тощо. Класичний конституціоналізм остаточно формується з появою перших конституцій та актів конституційного характеру (Великобританія, США, Німеччина, Франція) як єдиний механiзм нормативно-правових актів, що є основними законами країни і актами найвищої юридичної сили, і утвердженням думки про те, що суспільство, в якому не забезпечені гарантії прав особи та поділ влади, не має Конституції.

Сучасний конституціоналізм визначають як публічно-правову систему конституційної організації сучасного суспільства на основі права, демократії та свободи людини, змістом якої (цієї системи) є Конституція та конституційне законодавство, конституційні правовідносини, конституційна правосвідомість, конституційний правопорядок, функціонування якої спрямоване на обмеження (самообмеження) публічної влади на користь громадського суспільства, прав і свобод людини. Визнається також, що усі моделі органічного конституціоналізму гарантують політичну та економічну свободу , ринок, право на духовну й фізичну недоторканність (цілісність) індивіда.

Отже, виходячи із вищезазначеного більше зосередимося на нормативному акті , який випливає з ідей конституціоналізму – Конституції .

Большинство стран мира считают Конституцию Основным Законом, источником власти, гарантией прав и свобод и так далее. Каждая версия имеет свое подтверждение. Проблема в том, что в каждой стране свое государственное устройство и своя собственная Конституция.

Что же такое Конституция и Конституционализм? Конституция (от лат. constitutio - установление, устройство, порядок) - основной государственный документ (закон), который определяет государственное устройство, порядок и принципы функционирования представительских, исполнительных и судебных органов власти, избирательную систему, права и обязанности государства, общества и граждан. Остальные законы государства, как правило, опираются на Конституцию.

Термин "конституционализм" впервые появился в американской политико-правовой мысли конца XVIII - конца XIX в. Именно сторонники этой идеи во время Американской Революции и создали первую в истории Конституцию США 1787 г. Они также установили верховенство этой письменной Конституции по сравнению с законами и другими нормативными актами. Это означает, что термин "конституционализм" определял саму суть Конституции. Через некоторое время в политических и исторических исследованиях это понятие получило более широкое значение и начало использоваться для характеристики процессов перехода к демократии и установления конституционного строя в странах Центральной, Восточной и южной Европы, Латинской Америки, Азии, подчеркивая смысловую сторону конституции.

Конституционализм считается в своей основе нормативным явлением и нормативной концепцией. Но все же его опосредуют далеко не все Коституции, поскольку конституционализм по своему содержанию является нормативной основой демократического развития общества. В истории политико-правовой мысли исследователи выделют академическую (евроконтинентальную) традицию, которая рассматривает конституционализм как политико-философский принцип, и прагматическую (англо-американскую), которая трактует конституционализм, как способ обеспечения индивидуальной свободы. Общим для обоих традиций является поиск оптимальной модели взаимоотношений личности и власти, государства и общества. Указанные традиции является моделями так называемого классического конституционализма, который провозглашает и на практике утверждает концепции естественных и неотъемлемых прав индивида, равенства граждан перед законом, неприкосновенности личности, верховенства права, общественного договора, распределения власти, народного представительства, ответственности власти перед народом и т.д. Классический конституционализм окончательно формируется с появлением первых конституций и актов конституционного характера (Великобритания, США, Германия, Франция) как единый механизм нормативно-правовых актов, которые являются основными законами страны и актами наивысшей юридической силы, и утверждением мысли про то, что общество, в которому не обеспечены гарантии прав личности и распределение власти, не имеет Конституции.

Современный конституционализм определяют как публично-правовую систему конституционной организации современного общества на основе права, демократии и свободы личности, содержанием которой (этой системы) является Конституция и конституционное законодательство, конституционные правоотношения, конституционная правосознательность, конституционный правопорядок, функционирование которой направлено на ограничение (самоограничение) публичной власти в пользу гражданского общества, прав и свобод человека. Также обращается внимание, что все модели органического конституционализма гарантируют политическую и экономическую свободу, рынок, право на духовную и физическую неприкосновенность (целостность) индивида.

Таким образом, исходя из вышесказанного, больше сосредоточимся на нормативном акте, который следует из идей конституционализма - Конституции.

Конституція. Конституция


Конституція в матеріальному сенсі — сукупність правових норм, що визначають вищі органи держави, порядок їх формування та функціонування, їх взаємні відносини та компетенцію, а також принципове положення індивіда по відношенню до державної влади. Конституції в матеріальному сенсі прийнято класифікувати, зокрема, на писані й неписані.

Класифікація Конституцій- це об’єднання відомих історії держави і права конституцій в окремі групи залежно від попередньо обраного критерію. Класифікація конституцій дає можливість розібратися в їх багатоманітності, глибшого вивчення, робити порівняльний аналіз, допомагає зрозуміти природу і особливості конституцій, з’ясувати їх зміст.


Конституції можна класифікувати за різними ознаками (критеріями).

1) За формою (структурою):

  • Писані (єдиний нормативний акт або кілька актів, перелік яких чітко визначений.)
  • Неписані (складається з чітко не визначеної кількості джерел, серед яких можуть бути як писані (акти парламенту, судові прецеденти), так і неписані або усні (конституційні звичаї). При цьому остання група джерел складає значну частку в структурі конституції.

2) За терміном дії конституції:

  • Постійні (приймаються на необмежений строк дії, наприклад, до сьогодні зберігає свою чинність Конституція Норвегії 1814 р., Конституція Люксембурга 1868 р.;)
  • Тимчасові (приймаються на певний час, наприклад, до прийняття нової конституції.)

3) За порядком зміни, внесення поправок і доповнень:

  • Жорсткі (зміни до них вносяться в ускладненому порядку, тобто з дотриманням законодавчо визначених спеціальних процедур. Зазвичай, такий порядок закріплюється у тексті конституції, а сама жорсткість покликана забезпечити авторитет та стабільність основного закону. До розряду жорстких належать кодифіковані конституції, наприклад, Конституція США 1787 р., Конституція Японії.
  • Гнучкі (зміни та доповнення до конституцій вносяться у звичайному порядку, без дотримання будь-яких процедур. У такий спосіб змінюються і доповнюються всі некодифіковані конституції (Великобританія, Швеція) 1947 р.;)

4) За способом прийняття:

  • Открайовані (даровані монархом, тобто розроблені без участі представницького органу. Откроювання - це односторонній акт, внаслідок якого суверен односторонньо встановлює або змінює державний лад, умови здійснення політичної влади, наприклад, Конституція Непалу 1990 р., Конституція Нігерії 1960 р.
  • Народні (прийняті представницьким органом або шляхом референдуму).

5)За формою правління, яка закріплюється в конституції:

  • Монархічні (наприклад, Конституція Японії 1947 р.)
  • Республіканські (наприклад, конституції Франції, 1958 p.; України, 1996 p.).

6) Залежно від державно-політичного режиму:

  • Демократичні (прийняті у державах з демократичною формою державного режиму (Основний закон Фінляндії 1999 р.)
  • Авторитарні (прийняті у державах, в яких влада перебуває в руках незначної кількості осіб або певної особи, використовуються авторитарні методи державного управління, влада повністю здійснює контроль у політичній сфері, проте залишається відповідний простір свободи дій в економічній, соціальній, культурній сферах. Зазвичай, авторитарні конституції пишуться і приймаються під конкретних публічних осіб. Наприклад, Конституція Франції 1800 року увійшла в історію як авторитарна наполеонівська конституція, Конституція Франції 1958 року — авторитарна деголлівська конституція.)
  • Тоталітарні (прийняті у тих державах, де існує антидемократична форма державного режиму, держава повністю контролює всі сфери суспільного життя, дозволена цензура, не забезпечуються права і свободи людини та громадянина (конституції країн Африканського континенту)

7) За формою державного устрою, що встановлюється конституціями:

  • Федеративні (Конституція ФРН 1949 р.)
  • Унітарні (конституції України, 1996 p.; Греції 1975 p.)

Але це було зазначено лише кваліфікація Конституцій світу. Щодо ролі конституції в суспільстві хотів зазначити, що ця роль проявляється в її функціях, під якими розуміють основні напрями її впливу на суспільні відносини, в яких відображаються її сутність та соціальне призначення. Питання функцій конституцій залишається дискусійним. Різні вчені виділяють різну її кількість. 

Для конституцій характерні такі основні функції.

Конституция в материальном смысле - совокупность правовых норм, которые определяют высшие органы государства, порядок их формирования и функционирования, их взаимоотношения и компетенцию, а также принципиальное положение индивида по отношению к государственной власти. Конституции в материальном воплощении принято классифицировать, например, на писанные и неписанные.

Классификация Конституций - это объединение известных истории государства и права конституций в отдельные группы в зависимости от предварительно выбранного критерия. Классификация конституций дает возможность разобраться в их многообразии, глубже изучить, сделать сравнительный анализ, понять природу и особенности конституций, понять их содержание.

Конституции можно классифицировать по разным признакам (критериям):

1) По форме (структуре)

  • Писанные (единый нормативный акт или несколько актов, перечень которых четко определен)
  • Неписанные (состоит из четко не определенного количества источников, среди которых могут быть как писанные (акты парламента, судебные прецеденты), так и неписанные или устные (конституционные обычаи). При этом последняя группа источников составляет значительную часть в структуре конституции.

2) По срокам действия конституции:

  • Постоянные (принимаются на неограниченный срок действия, например, до настоящего времени сохраняет свое действие Конституция Норвегии 1814 г., Конституция Люксембурга 1868 г.;)
  • Временные (принимаются на определенный срок, например, до принятия новой конституции.)

3) По порядку изменения, внесения поправок і дополнений:

  • Жесткие (изменения в них вносятся в усложненном порядке, то есть с соблюдением законодательно определенных специальных процедур. Обычно, такой порядок закрепляется в тексте конституции, а сама жесткость вызвана обеспечить авторитет и стабильность Основного закона. К разряду жестких принадлежат кодификованные конституции, например, Конституция США 1787 г., Конституция Японии.
  • Гибкие (изменения и дополнения в конституцию вносятся в обычном порядке, без соблюдения каких-либо процедур. Таким способом меняются и дополняются все некодификованные конституции (Великобритания, Швеция 1947 р.;)

4) По способу принятия:

  • Откраированные (подаренные монархом, то есть разработанные без участия представительского органа. Откраирование - это односторонний акт, в результате которого суверен односторонне устанавливает или изменяет государственный строй, условия осуществления политической власти, например, Конституция Непала 1990 р., Конституция Нигерии 1960 р.
  • Народные (принятые представительским органом или путем референдума).

5)По форме правления, которая закрепляется в конституции:

  • Монархические (например, Конституция Японии 1947 р.)
  • Республиканские (например, конституция Франции, 1958 p.; Украины, 1996 p.).

6) В зависимости от государственно-политического режима:

  • Демократические (принятые в государствах с демократической формой государственного режима (Основной закон Финляндии 1999 р.)
  • Авторитарные (принятые в государствах, в которых власть находится в руках незначительного количества людей или определенного лица, используются авторитарные методы государственного управления, власть полностью осуществляет контроль в политической сфере, тем не менее остается определенный простор свободы действий в экономической, социальной, культурной сферах. Обычно, авторитарные конституции пишутся и принимаются под конкретных публичных лиц. Например, Конституция Франции 1800 года вошла в историю как авторитарная Наполеоновская конституция, Конституция Франции 1958 року — авторитарная Деголлевская конституция.)
  • Тоталитарные (принятые в тех государствах, где существует антидемократическая форма государственного режима, государство полностью контролирует все сферы общественной жизни, разрешена цензура, не обеспечиваются права и свободы человека и гражданина (конституции стран Африканского континента)

7) По форме государственного устройства, который устанавливается конституциями:

  • Федеративные (Конституция ФРГ 1949 р.)
  • Унитарные (конституция Украины, 1996 p.; Греции 1975 p.)

Это была указана лишь квалификация Конституций мира. Относительно роли конституции в обществе хочу указать, что эта роль проявляется в ее функциях, под которыми понимают основные направления ее влияния на общественные отношения, в которых отображается ее сущность и социальное назначение. Вопрос функций конституций остается дискуссионным. Разные ученые выделяют разное их количество. 

Для конституций характерны такие основные функции:


Функції конституції. Функции конституции


Установча функція, яка виражається у визнанні та юридичному оформленні найважливіших соціально-економічних та політичних інститутів та відносин. Вона встановлює основоположні правові приписи, які є визначальним для інших галузей права.

Політична функція, яка означає, що конституція є інструментом здійснення загально соціальних перетворень, визначає завдання та стратегічні цілі державної політики у різних сферах суспільного життя, зокрема політичну багатоманітність, багатопартійність, надаючи різним політичним силам рівні можливості у завоюванні влади.

Юридична функція пов’язана з тим, що Конституція як Основний Закон є насамперед юридичним документом найвищої сили, покликаним впорядкувати і регулювати найважливіші суспільні відносини.

Обмежувальна функція є однією із ключових і полягає в тому, що конституції обмежують державну-владну активність, її необґрунтоване втручання в особисте життя людини та статутну діяльність інститутів громадського суспільства, стримують узурпацію та монополізацію державної влади.

Конституції властива правозахисна функція. Вона є головною зовнішньою формою закріплення прав і свобод людини і громадянина всередині національної правової системи, ставить права людини над законодавчою та виконавчою владою, визначає механізми їх реалізації та гарантії захисту.

Зовнішньополітична функція знаходить свій вияв у тому, що інші держави й народи за змістом Конституції можуть робити висновки про систему цінностей суспільства, рівень демократизму держави. Конституція своєрідний «паспорт» держави, її конституційного устрою.

Отже, згідно з зазначеним вище, Конституцію як Основний Закон треба поважати, захищати і цінити. Цей нормативний акт у свою чергу захищає наші права и гарантує наше демократичне життя.

Учредительная функция, которая выражается в признании и юридическом оформлении наиважнейших социально-экономических и политических институтов и отношений. Она устанавливает основополагающие правовые предписания, которые являются определяющими для других отраслей права.

Политическая функция, которая означает, что конституция является инструментом осуществления общих социальных преобразований, определяет задачи и стратегические цели государственной политики в разных сферах общественной жизни, в частности, политическое многообразие, многопартийность, придавая разным политическим силам равные возможности в завоевании власти.

Юридическая функция связана с тем, что Конституция, как Основной Закон, является, прежде всего, юридическим документом наивысшей силы, вызванным упорядочить и регулировать наиважнейшие общественные отношения.

Ограничивающая функция является одной из ключевых и заключается в том, что конституции ограничивают государственно-властную активность, ее необоснованное вмешательство в личную жизнь человека и уставную деятельность институтов гражданского общества, сдерживают узурпацию и монополизацию государственной власти.

Конституции присуща правозащитная функция. Она является главной внешней формой закрепления прав и свобод человека и гражданина внутри национальной правовой системы, ставит права человека над законодательной и исполнительной властью, определяет механизмы их реализации и гарантии защиты.

Внешнеполитическая функция находит свое проявление в том, что другие государства и народы по содержанию Конституции могут делать выводы про систему ценностей общества, уровень демократизма государства. Конституция - своеобразный "паспорт" государства, ее конституционного устройства.

Следовательно, согласно указанному выше, Конституцию, как Основной Закон, необходимо уважать, защищать и ценить. Этот нормативный акт в свою очередь, защищает наши права и гарантирует нашу демократическую жизнь.




 Функции государства | Описание курса | Государственные органы