Список предметов
Демократия и самоуправление
20 / 34
Развернуть структуру обучения Свернуть структуру обучения

ДЕМОКРАТИЯ И САМОУПРАВЛЕНИЕ НАРОДА

ДЕМОКРАТИЯ – политическая организация власти народа, при которой обеспечивается:

- равное участие всех и каждого в управлении государственными и общественными делами;

- выборность основных органов государства и законность в функционировании всех субъектов политической системы общества;

- обеспечение прав и свобод человека (в т.ч. национальных меньшинств) в соответствии с международными стандартами.

Слово «демократия» известно еще со времен Древней Греции и в период с греческого языка означает «власть народа». В ранний период своего существования в древней Греции демократия понималась как особая форма или разновидность организации государства, при которой властью обладает не одно лицо (как при монархии, тирании) и не группа лиц (как при аристократии, олигархии), а все граждане, пользующиеся равными правами на управление государством.

На протяжении истории к идее демократии, основанной на принципах свободы и равенства, обращались лучшие умы человечества, обогащая и развивая это понятие: Перикл (Древняя Греция), Б. Спиноза (Нидерланды, XVII в.), Ж.-Ж. Руссо (Франция, XVIII в.), Т. Джефферсон (США, XVIII в.), И. Франко (Украина, к. XIX – н. XX в.), В. Гавел (Чехия, XX в.), А. Сахаров (Россия, XX в.) и другие. Каждая историческая эпоха вносила свои дополнения в понятие демократии и расставляла свои акценты на их значимости.

Слово демократия употребляется в разном значении:

1). Как форма государства;

2). Как политический режим;

3). Как принцип организации и деятельности государственных органов и общественных организаций.

Когда говорят о государстве, что оно демократическое, то имеют ввиду наличие всех этих значений.

Демократия нигде и никогда не существовала без государства.

Реально демократия представляет собой форму (разновидность) государства, которое руководствуется следующими принципами (принципы демократии):

- признание народа высшим источником власти;

- равноправие граждан и, прежде всего, равенство их избирательных прав;

- выборность основных органов государства;

- разделение власти;

- подчинение меньшинства большинству при принятии решений;

- плюрализм, политическая свобода, отсутствие цензуры.

ЦЕНЗУРА – контроль официальных властей за содержанием, выпуском в свет и распространением печатной продукции, содержанием и исполнением (показ) сценических постановок, радио- и телевизионных передач, а иногда и частной переписки (перлюстрация) с тем, чтобы не допустить или ограничить распространение идей и сведений, признаваемых этими властями нежелательными или вредными.

Любые демократические государства строятся на базе этих общих признаков, но степень развития демократии может быть различной. Демократизация общества – это долговременный процесс, нуждающийся не только во внутригосударственных, но и в международных гарантиях. Демократия – это образец, идеал, к которому стремятся цивилизованные государства.

ДЕМОКРАТІЯ І САМОВРЯДУВАННЯ НАРОДУ

ДЕМОКРАТІЯ - політична організація влади народу, при якій забезпечується:

- рівна участь усіх і кожного в управлінні державними і громадськими справами;

- виборність основних органів держави і законність у функціонуванні всіх суб'єктів політичної системи суспільства;

- забезпечення прав і свобод людини (в т.ч. національних меншин) у відповідності з міжнародними стандартами.

Слово «демократія» відоме ще від часів Давньої Греції і у період з грецької мови означає «владу народу». У ранній період свого існування в давній Греції демократія розумілася як особлива форма або різновид організації держави, при якому владою володіє не одна особа (як при монархії, тиранії), і не група осіб (як при аристократії, олігархії), а всі громадяни, що користуються рівними правами на управління державою.

Протягом історії до ідеї демократії, заснованої на принципах свободи і рівності, зверталися кращі уми людства, збагачуючи і розвиваючи це поняття: Перикл (Давня Греція), Б. Спіноза (Нідерланди, XVII ст.), Ж.-Ж. Руссо (Франція, XVIII ст.), Т. Джефферсон (США, XVIII ст.), І. Франка (Україна, к. XIX - н. XX ст.), В. Гавел (Чехія, XX ст.), А. Сахаров (Росія, XX ст.) та інші. Кожна історична епоха вносила свої доповнення в поняття демократії і розставляла свої акценти на їх значущості.

Слово " демократія " вживається в різному значенні:
1). Як форма держави;

2). Як політичний режим;

3). Як принцип організації та діяльності державних органів і громадських організацій.

Коли говорять про державу, що вона демократична, то мають на увазі наявність усіх цих значень.

Демократія ніде і ніколи не існувала без держави.

Реально демократія є формою (різновидом) держави, яка керується наступними принципами (принципи демократії):

- визнання народу вищим джерелом влади;

- рівноправність громадян і, насамперед, рівність їх виборчих прав;

- виборність основних органів держави;

- поділ влади;

- підпорядкування меншості більшості при прийнятті рішень;

- плюралізм, політична свобода, відсутність цензури.

ЦЕНЗУРА - контроль офіційної влади за змістом, випуском у світ і розповсюдженням друкованої продукції, змістом та виконанням (показ) сценічних постановок, радіо - і телевізійних передач, а іноді і приватного листування (перлюстрація) з тим, щоб не допустити чи обмежити поширення ідей і відомостей, визнаних цією владою небажаними або шкідливими.

Будь-які демократичні держави будуються на базі цих загальних ознак, але ступінь розвитку демократії може бути різним. Демократизація суспільства - це тривалий процес, що потребує не лише у внутрішньодержавних, але й міжнародних гарантій. Демократія - це зразок, ідеал, до якого прагнуть цивілізовані держави.


САМОУПРАВЛЕНИЕ НАРОДА

САМОУПРАВЛЕНИЕ НАРОДА – вид социального управления, который основан на самоорганизации, саморегулировании и самодеятельности участников общественных отношений.

Самоорганизация – самостоятельное осуществление организационных действий.

Саморегулирование – самостоятельное установление норм, правил поведения.

Самодеятельность – самостоятельная деятельность по принятию решений и их реализации.

При самоуправлении объект и субъект управления совпадают, то есть сами люди управляют своими делами, принимают совместные решения и совместно действуют с целью реализации принятых решений. В условиях самоуправления его участники признают над собой власть только собственного объединения.

Термин «самоуправление» обычно используется применительно к нескольким уровням объединения людей:

1). Ко всему обществу: общественное самоуправление;

2). К отдельным территориям: региональное и местное самоуправление;

3). К управлению производством: производственное самоуправление (например, самоуправление учреждений образования;

4). К управлению общественных объединений и др.

Нельзя ставить знак равенства между демократией и самоуправлением, поскольку самоуправление – более объемное понятие и более долговременное явление, чем демократия: оно предшествует ей и переживает ее.

Самоуправление сложилось в период родового строя. В условиях первобытного рода публичная власть осуществлялась самим населением через общее собрание членов рода.

Здесь фактически совпадало управление и самоуправление, поскольку все члены рода принимали участие в управлении его делами. С возникновением государства на смену самоуправлению пришло управление: государственный аппарат сосредоточил в своих руках власть, используя ее в целях управления делами общества. Самоуправление не исчезло. Оно приобрело локальный характер. Оно «ушло» в определенные структуры и сферы жизни (далекие от центра) – крестьянские общины, рабочие артели. В средние века оно проявилось в самоуправлении городов (магдебургское право), в казацких объединениях (например, в Украине), в новое время – в земском самоуправлении, автономии университетов (например, в дореволюционной России).

САМОВРЯДУВАННЯ НАРОДУ

САМОВРЯДУВАННЯ НАРОДУ - вид соціального управління, який ґрунтується на самоорганізації, саморегулюванні та самодіяльності учасників суспільних відносин.

Самоорганізація - самостійне здійснення організаційних дій.

Саморегулювання - самостійне встановлення норм, правил поведінки.

Самодіяльність - самостійна діяльність з прийняття рішень та їх реалізації.

При самоврядуванні об'єкт і суб'єкт управління збігаються, тобто люди самі управляють своїми справами, приймають спільні рішення і спільно діють із метою реалізації прийнятих рішень. В умовах самоврядування його учасники визнають над собою владу лише власного об'єднання.

Термін «самоврядування» зазвичай вживається стосовно кількох рівнів об'єднання людей:

1). До усього суспільства: суспільне самоврядування;

2). До окремих територій: регіональне і місцеве самоврядування;

3). До управління виробництвом: виробниче самоврядування (приміром, самоврядування установ освіти;

4). До управління громадських об'єднань та ін.

Не можна ставити знак рівності між демократією і самоврядуванням, оскільки самоврядування - об'ємніше поняття і більш довготривале явище, ніж демократія: воно передує їй і переживає її.

Самоврядування склалося в період родового ладу. В умовах первісного роду публічна влада здійснювалася самим населенням через загальні збори членів роду.

Тут фактично збігалося управління і самоврядування, оскільки всі члени роду брали участь в управлінні його справами. З виникненням держави на зміну самоврядуванню прийшло управління: державний апарат зосередив у своїх руках владу, використовуючи її з метою управління справами суспільства. Самоврядування не зникло. Воно набуло локального характеру. Воно «пішло» у певні структури і сфери життя (далекі від центру) - селянські общини, робітники артілі. У середні століття воно виявилося у самоврядуванні міст (магдебурзьке право), козацьких об'єднаннях (наприклад, в Україні), в новий час - у земському самоврядуванні, автономії університетів (наприклад, у дореволюційній Росії).




 Судебная власть | Описание курса | ПРИЗНАКИ ДЕМОКРАТИИ (ОЗНАКИ ДЕМОКРАТІЇ) 
   

Обсудить на форуме
Записаться на курсы
Обратиться к консультанту
Пройти тест
Полный список курсов обучения
Бесплатные видеоуроки
Нужна информация!




Нажмите, чтобы рекомендовать эту страницу другим:
Рейтинг@Mail.ru