УНИТАРНЫЕ ГОСУДАРСТВА.

ВИДЫ

Унитарные государства – простые, единые (целостные) государства, административно-территориальные единицы которых (области, провинции, округа и т.д.) не имеют статуса государственных образований, обладающих политико-территориальной самостоятельностью (напр., Франция, Украина).

Основные признаки унитарного государства:

1. Единая конституция.

2. Единая система высших органов государственной власти – юрисдикция главы государства, правительства, парламента распространяется на территорию всей страны.

3. Единое гражданство.

4. Единая государственная символика.

5. Единая система законодательства и судебная система.

6. Административно-территориальные единицы не могут обладать какой-либо политической самостоятельностью.

7. В международных отношениях выступает в единственном числе.

Принцип унитаризма (фр. unitarism от лат. unitas – единство) означает такое построение государства, при котором верховная суверенная власть полностью сосредоточена в центре, а составные части государства не имеют признаков политико-территориальной самостоятельности.

В свою очередь унитарное бывает:

1. Простое или сложное. Унитарное государство, не имеющее автономных образований, называется простым (Польша, Болгария), а с автономией (одной или несколькими) – сложным (Великобритания, Грузия, Дания, Израиль, Испания, Италия, Португалия, Украина, Финляндия, Шри-Ланка, Дания). В децентрализованных государствах (Великобритания, Новая Зеландия, Япония, Испания, Италия) на всех уровнях административно-территориального деления есть выборные органы, местные органы власти избираются населением и обладают правом самостоятельно решать большинство вопросов местной жизни.

АВТОНОМИЯ (от греч. autonomia – самоуправление) – это самоуправление определенной части территории государства, отличающейся национальными, бытовыми, географическими условиями.

Автономии имею внутреннее самоуправление, как правило, в сфере административной деятельности. Они могут располагать определенной самостоятельностью и в сфере законодательства. В таком случае законы принимаются парламентом автономии в пределах своей компетенции (главным образом в порядке делегирования ему законодательных полномочий центральным законодательным органом в случае, предусмотренных конституцией).

2. Централизованное (Нидерланды, Казахстан, Узбекистан) – управление в региональных единицах осуществляется назначаемыми сверху чиновниками.

3. Относительно централизованное (Франция) – управление в региональных единицах осуществляется как назначаемыми чиновниками, так и выборными органами.

Сложные государства делятся на следующие типы:

- федерация;

- конфедерация – объединение независимых государств для достижения определенной цели на определенной цели на определенное время, которое не обладает государственным суверенитетом;

- империя – историческая форма насильственного объединения метрополии и колоний (Британская империя);

- сообщество – объединение независимости государств по экономическим мотивам (напр., Европейское сообщество);

- содружество – объединение независимых государств, имеющих много общего в социально-экономическом и культурном развитии (напр., СНГ).

УНІТАРНІ ДЕРЖАВИ.

ВИДИ

Унітарні держави - прості, єдині (цілісні) держави, адміністративно-територіальні одиниці (області, провінції, округи тощо) не мають статусу державних утворень, які мають політико-територіальної самостійністю (напр., Франція, Україна).

Основні ознаки унітарної держави:

1. Єдина конституція.

2. Єдина система вищих органів державної влади - юрисдикція глави держави, уряду, парламенту поширюється на територію всієї країни.

3. Єдине громадянство.

4. Єдина державна символіка.

5. Єдина система законодавства і судова система.

6. Адміністративно-територіальні одиниці не можуть мати будь-якої політичної самостійністю.

7. В міжнародних відносинах виступає в єдиному числі.

Принцип унітаризму (фр. unitarism від лат. unitas - єдність) означає таку побудову держави, при якому верховна суверенна влада повністю зосереджена в центрі, а складові частини держави не мають ознак політико-територіальної самостійності.

У свою чергу унітарне буває:

1. Просте чи складне. Унітарна держава, що не має автономних утворень, називається простим (Польща, Болгарія), а з автономією (однією або декількома) - складним (велика Британія, Грузія, Данія, Ізраїль, Іспанія, Італія, Португалія, Україна, Фінляндія, Шрі-Ланка, Данія). У децентралізованих державах (Великобританія, Нова Зеландія, Японія, Іспанія, Італія) на всіх рівнях адміністративно-територіального поділу є виборні органи, місцеві органи влади обираються населенням і мають право самостійно вирішувати більшість питань місцевого життя.

АВТОНОМІЯ (від грец. autonomia - самоврядування) - це самоврядування певної частини території держави, що відрізняється національними, побутовими, географічними умовами.

Автономії маю внутрішнє самоврядування, як правило, у сфері адміністративної діяльності. Вони можуть розташовувати певною самостійністю й у сфері законодавства. У такому разі закони приймаються парламентом автономії в межах своєї компетенції (головним чином у порядку делегування йому законодавчих повноважень центральним законодавчим органом у випадках, передбачених конституцією).

2. Централізоване (Нідерланди, Казахстан, Узбекистан) - управління в регіональних одиницях здійснюється призначуваними зверху чиновниками.

3. Відносно централізоване (Франція) - управління в регіональних одиницях здійснюється як призначеними чиновниками, так і виборними органами.

Складні держави поділяються на наступні типи:

- федерація;

- конфедерація - об'єднання незалежних держав для досягнення певної мети на певної мети на певний час, який не володіє державним суверенітетом;

- імперія - історична форма насильницького об'єднання метрополії та колоній (Британська імперія);

- співтовариство, об'єднання незалежності держав з економічних мотивів (напр., Європейське співтовариство);

- співдружність - об'єднання незалежних держав, що мають багато спільного в соціально-економічному та культурному розвитку (напр., СНД).