ФУНКЦИИ И ПРИНЦИПЫ ПРАВА

ФУНКЦИИ ПРАВА – это основные направления правового воздействия, выражающие роль права в упорядочении общественных отношений. Делятся на:

- общесоциальные;

- специальные.

ОБЩЕСОЦИАЛЬНЫЕ:

1). Информационная: право – источник знаний о государственно организованном обществе и правовом статусе личности, воле законодателя, выраженной в юридических нормах и т.д.;

2). Ориентационная: право – источник знаний о дозволенных и запрещенных формах поведения;

3). Оценочная: право – фактор, влияющий на формирование поведенческих установок личности.

СОЦИАЛЬНЫЕ:

1). Регулятивная – это обусловленное социальным назначением направление правового воздействия, выражающееся в установлении позитивных правил поведения, предоставлении субъективных прав и возложении юридических обязанностей на субъектов права в целях закрепления и содействия развитию отношений, соответствующих интересам общества, государства, личности.

Бывает:

а). регулятивная статическая: выражается в воздействии права на общественные отношения путем их закрепления в тех или иных правовых институтах. Решающее значение в проведении статистической функции принадлежит институтам политических прав и свобод, которые зафиксированы в конституции;

б). регулятивная динамическая: выражается в воздействии права на общественные отношения путем обеспечения активного поведения субъектов права. Она воплощена в институтах гражданского, административного, трудового права и др.;

в). охранительная – выражается в охране общезначимых, наиболее важных экономических, политических, национальных и личных отношений, их неприкосновенности, установлении мер юридической защиты и юридической ответственности, порядка их вложения и исполнения, в обеспечении их неприкосновенности и одновременном вытеснении отношений, противостоящих охраняемым.

Для полного понимания права как социального феномена необходимо рассмотреть принципы права.

ПРИНЦИПЫ ПРАВА - это основные, исходные начала, положения, идеи, выражающие закономерности и сущность права как специфического социального регулятора.

Принципы права представляют собой наиболее общие правила поведения, которые либо прямо сформулированы в законе, либо выводятся из его смысла.

В зависимости от сферы распространения выделяют:

- общеправовые;

- межотраслевые;

- отраслевые.

ОБЩЕПРАВОВЫЕ принципы действуют во всех без исключения отраслях права. К ним относятся:

v справедливость;

v уважение прав человека;

v равноправие;

v законность;

v правосудие;

v гуманизм;

v демократизм;

v единство прав и обязанностей;

v сочетание убеждения и принуждения и др.

МЕЖОТРАСЛЕВЫЕ принципы – это принципы, которые характеризуют наиболее существенные черты нескольких отраслей права. К ним относятся:

v принципы неотвратимости ответственности;

v принцип состязательности;

v принцип гласности судопроизводства и др.

ОТРАСЛЕВЫЕ принципы – это принципы, действующие только в рамках одной отрасли. К ним относятся:

v в гражданском праве – принцип равенства сторон в имущественных отношениях, принцип добровольности действий;

v в уголовном процессе – принципы, или презумпция, невинности;

v в трудовом праве – принцип свободы труда и др.

Принципы права участвуют в регулировании общественных отношений, т.к. они не только определяют общие направления правового воздействия, но и могут быть положены в основу решения по конкретному юридическому делу (например, при аналогии права).

В практике правоприменения возникают случаи, когда определенные обстоятельства, имеющие юридический характер, не урегулированы нормами права. Подобное состояние называется пробелом в праве.

Пробелы в праве – это отсутствие в действующей системе законодательства нормы права, необходимой для решения вопроса, требующего правового регулирования.

Существуют следующие методы, способы преодоления, заполнения пробелов в праве:

1. Аналогия закона – использование в процессе применения сходной правовой нормы;

2. Аналогия права – это применение к не урегулированному конкретной номой спорному отношению (при отсутствии нормы) принципов законодательства (гуманизм, справедливость, равенство перед законом и др.).

Аналогия закона и аналогия права должны применяться в исключительных случаях. В уголовном праве аналогия права и аналогия закона запрещаются, поскольку действует непреложный принцип «нет преступления без указания на то в законе», что служит гарантией защиты личности. В других отраслях права аналогия допускается, а в таких, как гражданское и гражданско-процессуальное право, она прямо закреплена.

ФУНКЦІЇ І ПРИНЦИПИ ПРАВА

ФУНКЦІЇ ПРАВА - це основні напрямки правового впливу, які виражають роль права в упорядкуванні суспільних відносин. Діляться на:

- загальносоціальні;

- спеціальні.

ЗАГАЛЬНОСОЦІАЛЬНІ:

1). Інформаційна: право - джерело знань про державно організованому суспільстві і правовий статус особистості, волі законодавця, вираженої в юридичних нормах і т.д.;

2). Орієнтаційна: право - джерело знань про дозволених і заборонених формах поведінки;

3). Оціночна: право - фактор, який впливає на формування поведінкових установок особистості.

СОЦІАЛЬНІ:

1). Регулятивна - це обумовлене соціальним призначенням напрям правового впливу, що виражається у встановленні позитивних правил поведінки, надання суб'єктивних прав та покладення юридичних обов'язків на суб'єктів права з метою закріплення та сприяння розвитку відносин, які відповідають інтересам суспільства, держави, особистості.

Буває:

а). регулятивна статична: виражається у впливі права на суспільні відносини шляхом їх закріплення в тих чи інших правових інститутах. Вирішальне значення в проведенні статистичної функції належить інститутам політичних прав і свобод, які зафіксовані в конституції;

б). регулятивна динамічна: виражається у впливі права на суспільні відносини шляхом забезпечення активної поведінки суб'єктів права. Вона втілена в інститутах цивільного, адміністративного, трудового права та ін.;

в). охоронна - виражається в охорону загальнозначущих, найбільш важливих економічних, політичних, національних і особистих відносин, їх недоторканності, встановлення заходів юридичного захисту та юридичної відповідальності, порядку їх вкладення і виконання, забезпечення їх недоторканності та одночасному витіснення відносин, що протистоять охоронюваним.

Для повного розуміння права як соціального феномену необхідно розглянути принципи права.

ПРИНЦИПИ ПРАВА - це основні, вихідні початку, положення, ідеї, які виражають закономірності і сутність права як специфічного соціального регулятора.

Принципи права являють собою найбільш загальні правила поведінки, які або прямо сформульовані в законі, або виводяться з його змісту.

Залежно від сфери поширення виділяють:

- загальноправові;

- міжгалузеві;

- галузеві.

ЗАГАЛЬНОПРАВОВІ принципи діють у всіх без виключення галузях права. До них відносяться:

v справедливість;

v повага прав людини;

v рівноправність;

v законність;

v правосуддя;

v гуманізм;

v демократизм;

v єдність прав і обов'язків;

v поєднання переконання і примусу та ін.

МІЖГАЛУЗЕВІ принципи - це принципи, які характеризують найбільш істотні риси кількох галузей права. До них відносяться:

v принципи невідворотності відповідальності;

v принцип змагальності;

v принцип гласності судочинства і ін.

ГАЛУЗЕВІ принципи - це принципи, які діють лише в межах однієї галузі. До них відносяться:

v у цивільному праві - принцип рівності сторін у майнових відносинах, принцип добровільності дій;

v у кримінальному процесі - принципи, або презумпція, невинності;

v у трудовому праві - принцип свободи праці і ін.

Принципи права беруть участь у регулюванні суспільних відносин, тому що вони не тільки визначають загальні напрями правового впливу, але і можуть бути покладені в основу рішення по конкретній юридичній справі (наприклад, при аналогії права).

У практиці правозастосування виникають випадки, коли певні обставини, що мають юридичний характер, не врегульовані нормами права. Подібний стан називається прогалиною в праві.

Прогалини в праві - це відсутність в діючій системі законодавства норми права, необхідної для вирішення питання, що потребує правового регулювання.

Існують наступні методи, способи подолання, заповнення прогалин у праві:

1. Аналогія закону - використання в процесі застосування схожої правової норми;

2. Аналогія права - це застосування до не врегульованому конкретної нормою спірного відношенню (при відсутності норми) засад законодавства (гуманізм, справедливість, рівність перед законом та ін).

Аналогія закону і аналогія права повинні застосовуватися у виняткових випадках. У кримінальному праві аналогія права і аналогія закону забороняються, оскільки діє непорушний принцип «немає злочину без вказівки на те в законі», що служить гарантією захисту особистості. В інших галузях права аналогія допускається, а в таких, як цивільне і цивільно-процесуальне право, вона прямо закріплена.