ПРИНЦИП РАЗДЕЛЕНИЯ ВЛАСТИ

Теория разделения власти – это политико-правовая доктрина, согласно которой государственная власть понимается не как единое целое, а как совокупность различных властных функций (законодательной, исполнительной, судебной), осуществляемых независимо друг от друга различными государственными органами.

Принцип разделения власти на законодательную, исполнительную, судебную имеет давнюю историю и традиционно связывается с именем французского ученого Ш.Л. Монтескье (1689-1755). Особенность его взглядов на «три власти» состоит в том, что каждая из них объявлялась самостоятельной и независимой. Тем самым исключалась узурпация власти каким-либо или отдельным органом государства. Уже в подходе к принципу разделения власти Монтескье содержались начала сдерживания их друг с другом. Учение о разделении власти, связанное с теорией естественного права, исторически сыграло прогрессивную роль в борьбе буржуазии с абсолютизмом. Принцип разделения власти впервые и наиболее последовательно был воплощен в Конституции США 1787 года, где «три власти» не только разделены, но и контролируют одна другую через так называемую «систему издержек и противовесов». Менее последовательно принцип разделения власти проведен в парламентских государствах, так как в них парламенту принадлежит формально верховенство над органами исполнительной власти.

Власть в демократическом государстве в виде ее трех ветвей является политической формой выражения власти народа. Будучи «разделенной», власть в государстве должна оставаться целостной, единой, ибо речь идет о разделении не власти, а функций осуществления этой власти. И не только о разделении, но и о взаимодействии данных функций.

Юридическое проявление единства и гармоничности власти состоит в том, что:

- органы государственной власти в совокупности обладают компетенцией, необходимой для осуществления функций и выполнения задач государства.

- различные органы государства не могут предписывать одним и тем же субъектам при одних и тех же обстоятельствах взаимоисключающие друг друга правила поведения.

РАЗДЕЛЕНИЕ ВЛАСТИ – один из основополагающих принципов конституционализма, признак правового государства.

Содержание этого принципа сводится к следующему:

1). Единая государственная власть подразделяется на самостоятельные и независимые друг от друга законодательную, исполнительную и судебную (наряду с которыми иногда выделяют также учредительную, избирательную и контрольную);

2). Каждая из видов власти воплощается в деятельности определенных государственных органов;

3). Законодательный орган, исполнительные и судебные органы имеют четко определенные функции, полномочия и компетенцию и не должны подменять друг друга; исключена возможность изменения компетенции органов государства внеконституционным путем;

4). Действует механизм взаимоконтроля ветвей власти, система сдержек и противовесов; каждая ветвь власти не только выполняет свои полномочия, но и внимательно «следит», а в случае необходимости имеет в своем арсенале способы сдерживания других ветвей власти при попытке уклонения их от выполнения своих функций или узурпации чьих-либо полномочий.

Импичмент (англ. impeachment – осуждение, обвинение) – особый порядок привлечения к ответственности высших должностных лиц государства в ряде зарубежных стран. Наказание не может идти дальше отрешения от должности, однако, как правило, оговаривается, что должностное лицо, отстраненное от должности в порядке импичмента, в дальнейшем может быть судимо обычным судом и подвергнуто уголовному наказанию в соответствии с совершенным им деянием. В некоторых государствах с республиканской формой правления импичмент предусматривается для главы государства – президента – на случай совершения им государственной измены или покушения на конституцию.

Сущность принципа разделения власти является стремление избежать централизации власти в одних руках, злоупотребления ею, в том числе ее узурпации.

ПРИНЦИП ПОДІЛУ ВЛАДИ

Теорія розподілу влади - це політико-правова доктрина, згідно з якою державна влада розуміється не як єдине ціле, а як сукупність різних владних функцій (законодавчої, виконавчої, судової), що здійснюються незалежно один від одного різними державними органами.

Принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову має давню історію і традиційно пов'язується з ім'ям французького вченого Ш.Л. Монтеск’є (1689-1755). Особливість його поглядів на «три влади» полягає в тому, що кожна з них оголошувалася самостійною і незалежною. Тим самим виключалася узурпація влади будь-яких або окремим органом держави. Вже в підході до принципу поділу влади Монтеск'є містилися початку стримування їх одна з одною. Вчення про поділ влади, пов'язане з теорією природного права, історично відіграла прогресивну роль у боротьбі буржуазії з абсолютизмом. Принцип поділу влади вперше і найбільш послідовно був утілений в Конституції США 1787 року, де «три влади не тільки розділені, а й контролюють одна одну через так звану «систему витрат і противаг». Менш послідовно принцип поділу влади проведений в парламентських державах, так як в них парламенту належить формально верховенство над органами виконавчої влади.

Влада в демократичній державі у вигляді її трьох гілок є політичною формою вираження влади народу. Будучи «поділеною», влада в державі повинна залишатися цілісною, єдиною, тому що йдеться про поділ не влади, а функцій здійснення цієї влади. І не лише про поділ, але й про взаємодію даних функцій.

Юридичний прояв єдності і гармонійності влади полягає у тому, що:

- органи державної влади в сукупності мають компетенцію, необхідну для здійснення функцій і виконання завдань держави.

- різні органи держави не можуть приписувати тим самим суб'єктам за тих самих обставин взаємовиключні один одного правила поведінки.

ПОДІЛ ВЛАДИ - один з основоположних принципів конституціоналізму, ознака правової держави.

Зміст цього принципу зводиться до наступного:

1). Єдина державна влада поділяється на самостійні і незалежні один від одного законодавчу, виконавчу і судову (поряд з якими іноді виділяють також установчу, виборчу та контрольну);

2). Кожна з видів влади втілюється в діяльності певних державних органів;

3). Законодавчий орган, виконавчі і судові органи мають чітко визначені функції, повноваження і компетенцію і не повинні підміняти один одного; виключена можливість зміни компетенції органів держави позаконституційним шляхом;

4). Діє механізм взаємоконтролю гілок влади, система стримувань і противаг; кожна гілка влади не тільки виконує свої повноваження, але й уважно «стежить», а в разі необхідності має в своєму арсеналі способи стримування інших гілок влади при спробі ухилення їх від виконання своїх функцій або узурпації чиїх-небудь повноважень.

Імпічмент (англ. impeachment - осуд, обвинувачення) - особливий порядок притягнення до відповідальності вищих посадових осіб держави в ряді зарубіжних країн. Покарання не може йти далі відмови від посади, проте, як правило, обмовляється, що посадова особа, відсторонений від посади в порядку імпічменту, в подальшому може бути судимо звичайним судом і піддана кримінальному покаранню у відповідності з досконалим їм діянням. В деяких державах з республіканською формою правління імпічмент передбачається для глави держави - президента - на випадок вчинення ним державної зради або замаху на конституцію.

Сутність принципу поділу влади є прагнення уникнути централізації влади в одних руках, зловживання нею, в тому числі її узурпації.