Засоби масової інформації не тільки інформують, повідомляють новини, а й пропагують певні ідеї, погляди, вчення, політичні програми і тим самим беруть участь у соціальному управлінні, забезпечують владі інформаційний супровід. Шляхом формування громадської думки, вироблення певних установок вони спонукають людину до тих чи інших вчинків. ЗМІ, як спосіб масового зв'язку між тими, хто управляв, і тими хто є об'єктом управління, тобто громадянами того чи іншого суспільства, несуть не тільки оперативну, а й офіційну інформацію - закони, розпорядження, укази тощо. Цим самим вони передають волю влади, її вимоги. Разом із тим, ЗМІ є видом зворотного зв'язку. Вони акумулюють думки, прагнення, судження людей практично з усіх сфер життя громади - це своєрідний і ні з чим незрівнянний барометр громадської думки [ 15, с. 197].
Варто зауважити, що до політичних інститутів, які становлять скелет політичної системи Китаю, належать засоби масової інформації (ЗМІ). Не секрет, що в Китаї вони являють собою об’єкт державної власності, не мають прав юридичної особи та фінансуються з коштів державного бюджету. Дослідженням проблем співвідношення політичного та інформаційного середовища та їх впливу на соціальні зміни в Китаї займаються ціла когорта вчених, серед яких необхідно виділити Лю Ляньсі, Мінь Дахун, Хуан Цинь, Пен Лань, Цзя Лежун, У Сюцзюань та інші, зокрема вони вивчають механізми передачі інформації, використання мережі Інтернет для проведення внутрішньої і зовнішньополітичної пропаганди, вплив онлайнових мас-медіа на державні процеси Китаю [16, с. 403].
Наприкінці 80-х років країна увійшла в політичну кризу, коли Спілка городян (студенти, приватні підприємці, робітники з фабрик) спробувала зміцнити в китайській політичній системі узгоджувальні риси і закріпити демократичні громадянські свободи В результаті партійні органи заборонили будь-які стихійні заходи студентів, інтелігенції і робітників; КПК посилила вимоги ідеологічної правовірності в збройних силах, навчальних закладах і засобах масової інформації [8, с.109]
Сьогодні ж політична комунікація виступає важливим чинником суспільно-політичного життя країни, при цьому мережа Інтернет стає одним з впливових її засобів, оскільки, крім інформаційних, організаторських, соціальних, виховних, рекламних функцій Інтернет виконує політичні й ідеологічні. Політичне керівництво Китаю, усвідомлюючи всі переваги та недоліки мережі Інтернет, активно використовує Інтернет-комунікації для реалізації власних політичних цілей, зокрема, зовнішня пропаганда є важливим інструментом зовнішньої політики КНР, що відображено в Білій книзі «Положення про мережу Інтернет у Китаї». Вище керівництво КНР розуміє необхідність підняти вітчизняні мас-медіа на рівень, який відповідає зростаючому впливу і підвищенню світового статусу держави. У найближчі кілька років КНР планує інвестувати 6,5 млрд дол. у розвиток медіа-холдингів, які, як вважають в уряді країни, зможуть конкурувати з такими глобальними гігантами, як «Ньюс Корпорейшн» або «Тайм Уорнер», також у Китаї на центральному та регіональному рівнях функціонують Інтернет-медіа, орієнтовані на ведення зовнішньої пропаганди іноземними мовами, включаючи англійську, російську, французьку, іспанську, арабську, японську мови [13].
У китайських ЗМІ широко розповсюджене використання тактики «близький до народу». В пресі на вищому рівні часто наголошується на пріорітетності вирішення проблем простого народу. Урядовці різних рівнів використовують всі наявні можливості, щоб за допомогою засобів масової інформації підкреслити свою турботу про простих людей, стверджуючи, що найважливішим завданням уряду держави є задоволення основних потреб саме пересічних громадян. Проте глава держави часто критикує уряд за недостатню турботу про добробут громадян, таким чином підкреслюючи свою духовну єдність з простим народом, занепокоєння його долею. Це незмінно призводить до зростання його рейтингу і підтримки населенням.
Отже, можна стверджувати, що тактика « близькість до народу» має дві площини вираження. З одного боку – це створення позитивного враження щодо певних ідей або суспільно-політичних діячів, шляхом підкресленості їх наближеності до народу, а з іншого – створення у реципієнта спрощеного, стереотипного і заангажованого уявлення щодо проблем. Дана тактика реалізується на різних функціональних рівнях.
Простота і однобокість подання інформації важлива з точки зору формування у суспільстві шаблонного або стереотипного мислення. Це має особливо важливе значення у відношенні до проблемних питань: незалежність Тайваню і Тибету, екологічна ситуація в Китаї, бідність та ін. Люди просто приймають офіційну позицію партії щодо проблеми, не вдаючись до подробиць чи аналітичного осмислення.
Для китайського суспільно-політичного устрою тактика «спрощення і наближення до народу» є дуже важливою, оскільки застосування її в засобах масової інформації сприяє підтриманню безапеляційної довіри людей до дій уряду і партії [12 с. 24].
З цього слідує, що пошуки гнучкого політичного реформування, сприйнятливого у формування нового політичного дискурсу в модернізованому Китаї, розгляд забезпечення засобів масової інформації і їх підтримка та контроль, аналіз специфіки інформаційного простору КНР стали важливим напрямком діяльності сучасного Китаю.
Одночасно зі збереженням традиційних атрибутів політичної системи, які проявляються в монополії на владу, тенденції до зосередження повноважень у руках одного лідера, ідеологічному контролі за мас-медіа, відсутності незалежних від влади механізмів громадського контролю за діями партійних і державних органів, у країні ініційовано конституційну реформу, переважно у сфері гарантій економічних прав на індивідуальну та приватну економічну діяльність, законодавчого захисту приватної власності і підтримки розвитку приватного бізнесу.
Державна політика сучасного китайського керівництва направлена на включення держави у світовий інформаційний простір і збереження китайської національної ідентичності, при цьому демократизації політичного життя в сучасному Китаї протистоїть традиційна прихильність до збереження державного контролю за суспільством. Економічні успіхи і політична стабільність сприяли формуванню нової інформаційно-комунікаційної системи, яка розвивається в особливих умовах, нехарактерних для інших країн світу, тому що Китай відрізняється своєю політичною системою, історичними, культурними і соціальними особливостями. Своєрідність китайських мас-медіа сформована в умовах неоднозначного ставлення уряду до них, зокрема, держава підтримує розвиток медіа-економіки, але здійснює жорсткий контроль за інфор-маційним змістом, оскільки головне призначення медіа полягає в захисті державних інтересів, формуванні єдності нації та поліпшенні соціально-економічної ситуації країни [16, с. 403].
Зміст завдань державної інформаційної політики керівництва Китаю обумовлено політичними і соціально-економічними умовами розвитку країни на етапі її всебічної модернізації та накопиченим в цьому процесі досвідом реалізації окремих заходів державної політики в сфері створення, поширення і використання інформації й ефективним використанням світового досвіду проведення інформаційної політики в розвинених державах. Сучасний Китай як суб’єкт геополітики виступає державою з розвиненою інформаційно-телекомунікаційною інфраструктурою і ключовою ланкою Азіатсько-Тихоокеанського інформаційного простору, тому першорядними цілями державної інформаційної політики країни є формування єдиного інформаційного простору і зміцнення на цій основі зв’язків між центром і регіонами держави, сприяючи забезпеченню інформаційної безпеки особистості і суспільства, також уряд приділяє важливу увагу розвитку різних сфер і галузей інформаційних послуг і розширенню правового поля регулювання суспільно-політичних відносин у мережі Інтернет.
Практична реалізація подібної політики в умовах КНР потребувала проведення активної кампанії щодо підтримки її основних положень громадськістю, роз’яснення її соціальної спрямованості, обґрунтування її доцільності, що сприяло здійснення політичної комунікації в Китаї засобами мережі Інтернет ухваленню низки законодавчих актів, які сприяли розвитку електронного середовища країни, зокрема, 25 вересня 2000 року вступив в силу «Статут електронного з’язку Китаю» як перше комплексне зібрання адміністративних законодавчих актів у сфері електронного зв’язку, який визначив подальший розвиток ʼ сфери в правових межах; у 2002 році в інформаційне\законодавство увійшли акти, які регулюють використання мережі Інтернет, зокрема, «Методи управління інформаційним обслуговуванням мережі Інтернет» , «Правила управління обслуговуванням електронних договорів у мережі Інтернет» і «Тимчасові правила управління новинами веб-сайтів» [16, с. 404 - 405].
Сучасний етап інформатизації китайського суспільства розпочався з прийняття в травні 2006 року Державної стратегії розвитку інформатизації країни впродовж 2006–2020 років, у якій визначено цілі й завдання політики інформатизації, що сприяють розвитку в Китаї досконалішого суспільства завдяки використанню інформаційних технологій у найближчі 15 років. Основними цілями стратегії є забезпечення подальшого розвитку національної інформаційної інфраструктури; розширення можливостей незалежних новацій у сфері ІКТ; оптимізація структури інформаційної індустрії; удосконалення механізмів забезпечення інформаційної безпеки; досягнення прогресу в побудові більш інформаційно-орієнтованих щодо економіки та суспільства; використання нової моделі індустріалізації на основі ІКТ; розробка й реалізація ефективної національної інформаційної політики та системи регулювання процесу інформатизації китайського суспільства; розширення можливостей широкого застосування інформаційних технологій у всіх сферах життєдіяльності [14].
Соціальні медіа стають елементом зовнішньої і внутрішньополітичної комунікації Китаю для забезпечення сприятливих умов для внутрішнього розвитку країни, підвищення ролі у світі, популяризації неконфронтаційних моделей взаємодії з іншими державами через партнерські відносини та відкритість до діалогу. Подальше використання таких медіа сприятиме формуванню позитивного образу держави, оскільки уряд країни докладає значних зусиль у сфері поширення китайських зовнішньополітичних концепцій у світовому інформаційному полі. Особливу увагу уряд держави приділяє посиленню інформаційної протидії США в мережі Інтернет, зокрема, за допомогою активного залучення китайської Інтернет-аудиторії до поширення пози-тивної інформації про країну, контролю за настроями в суспільстві, упровадження новітніх комп’ютерних технологій для якісної нейтралізації антикитайської пропаганди та поширення власної інформації за кордон. Отже, головним завданням Китаю при здійсненні ефективної політичної комунікації в мережі Інтернет є створення ефекту «плюралізму думок» у державі, що сприяє не такому критичному сприйняттю китайської пропаганди за кордоном і зниженню тиску на КНР щодо свободи слова [16, с. 410].
На мою думку, варто зауважити, що зараз в Китаї відбувається процес посилення контролю за змістом публікацій, які розміщуються в національному сегменті мережі Інтернет і блокування доступу до небажаного, з точки зору влади, контенту, розміщеному в доменних зонах, які не підлягають національній юрисдикції. Водночас Інтернет активно використовується правлячою Комуністичною партією Китаю і урядом для реалізації своїх цілей. У сфері зовнішньополітичних завдань однією з основних є робота щодо формування громадської думки в зарубіжних країнах, зокрема, у Китаї на центральному й регіональному рівнях створено і функціонують Інтернет-медіа як інструменти інформаційно-пропагандистського впливу на населення прикордонних територій, що використовують новітні досягнення інформаційних технологій і мультимедійних засобів, реалізовуючи політичні цілі внутрішнього розвитку держави та створення сприятливих умов для всебічного співробітництва, тому продовження досліджень впливу соціальних медіа на політичні трансформації в Китаї, аналізу мас-медійного забезпечення політики китайського уряду й особливостей інформаційного простору держави є найактуальнішими для політичної науки.
| Средства массовой информации не только информируют, сообщают новости, но и пропагандируют определенные идеи, взгляды, учения, политические программы и тем самым участвуют в социальном управлении, власти обеспечивают информационное сопровождение. Путем формирования общественного мнения, выработки определенных установок они побуждают человека к тем или иным поступкам. СМИ, как способ массового связи между теми, кто управлял, и теми, кто является объектом управления, т.е. гражданами того или иного общества, несут не только оперативную, но и официальную информацию - законы, распоряжения, указы и т.д. Этим самым они передают волю власти, ее требования. Вместе с тем, СМИ является видом обратной связи. Они аккумулируют мысли, стремления, суждения людей практически из всех сфер жизни общества - это своеобразный и ни с чем несравненный барометр общественного мнения [ 15, с. 197].
Стоит заметить, что до политических институтов, которые составляют скелет политической системы Китая, относятся средства массовой информации (СМИ). Не секрет, что в Китае они представляют собой объект государственной собственности, не имеют прав юридического лица и финансируются из средств государственного бюджета. Исследованию проблем соотношения политического и информационного среды и их влияния на социальные изменения в Китае занимаются целая когорта ученых, среди которых необходимо выделить Лю Ляньсі, Минь Дахун, Хуан Цинь, Пэн Лань, Цзя Лежун, У Сюцзюань и другие, в частности, они изучают механизмы передачи информации, использование сети Интернет для проведения внутренней и внешнеполитической пропаганды, влияние онлайновых масс-медиа на государственные процессы Китая [16, с. 403].
В конце 80-х годов страна вошла в политический кризис, когда Союз горожан (студенты, частные предприниматели, рабочие с фабрик) попыталась укрепить в китайской политической системе согласовательные черты и закрепить демократические гражданские свободы В результате партийные органы запретили любые стихийные мероприятия студентов, интеллигенции и рабочих; КПК усилила требования идеологической правовірності в вооруженных силах, учебных заведениях и средствах массовой информации [8, с.109]
Сегодня же политическая коммуникация выступает важным фактором общественно-политической жизни страны, при этом сеть Интернет становится одним из влиятельных ее средств, поскольку, кроме информационных, организаторских, социальных, воспитательных, рекламных функций Интернет выполняет политические и идеологические. Политическое руководство Китая, осознавая все преимущества и недостатки сети Интернет, активно использует Интернет-коммуникации для реализации собственных политических целей, в частности, внешняя пропаганда является важным инструментом внешней политики КНР, что отражено в Белой книге «Положение о сети Интернет в Китае». Высшее руководство КНР понимает необходимость поднять отечественные масс-медиа на уровень, который соответствует растущему влиянию и повышению мирового статуса государства. В ближайшие несколько лет КНР планирует инвестировать 6,5 млрд долл. в развитие медиа-холдингов, которые, как считают в правительстве страны, смогут конкурировать с такими глобальными гигантами, как «Ньюс Корпорейшн» или «Тайм Уорнер», также в Китае на центральном и региональном уровнях функционируют Интернет-медиа, ориентированные на ведение внешней пропаганды иностранными языками, включая английский, русский, французский, испанский, арабский, японский языки [13].
В китайских СМИ широко распространенное использование тактики «близок к народу». В прессе на высшем уровне часто отмечается на приоритетности решения проблем простого народа. Чиновники разных уровней используют все имеющиеся возможности, чтобы с помощью средств массовой информации подчеркнуть свою заботу о простых людях, утверждая, что важнейшей задачей правительства государства является удовлетворение основных потребностей именно рядовых граждан. Однако глава государства часто критикует правительство за недостаточную заботу о благосостоянии граждан, таким образом подчеркивая свое духовное единство с простым народом, беспокойство его судьбой. Это неизменно приводит к росту его рейтинга и поддержки населением.
Следовательно, можно утверждать, что тактика « близость к народу» имеет две плоскости выражения. С одной стороны - это создание положительного впечатления относительно определенных идей или общественно-политических деятелей, путем підкресленості их приближенности к народу, а с другой - создание у реципиента упрощенного, стереотипного и ангажированного представление относительно проблем. Данная тактика реализуется на разных функциональных уровнях.
Простота и однобокость подачи информации важна с точки зрения формирования в обществе шаблонного или стереотипного мышления. Это имеет особенно важное значение в отношении к проблемным вопросам: независимость Тайваня и Тибета, экологическая ситуация в Китае, бедность и др. Люди просто принимают официальную позицию партии по проблеме, не вдаваясь в подробности или аналитического осмысления.
Для китайского общественно-политического устройства тактика «упрощение и приближение к народу» является очень важной, поскольку применение ее в средствах массовой информации способствует поддержанию безапелляционного доверия людей к действиям правительства и партии [12 с. 24].
Из этого следует, что поиски гибкого политического реформирования, восприимчивого в формировании нового политического дискурса в современном Китае, рассмотрение обеспечения средств массовой информации и их поддержка и контроль, анализ специфики информационного пространства КНР стали важным направлением деятельности современного Китая.
Одновременно с сохранением традиционных атрибутов политической системы, которые проявляются в монополии на власть, тенденции к сосредоточению полномочий в руках одного лидера, идеологическом контроле за масс-медиа, отсутствии независимых от власти механизмов общественного контроля за действиями партийных и государственных органов, в стране инициировано конституционную реформу, преимущественно в сфере гарантий экономических прав на индивидуальную и частную экономическую деятельность, законодательной защиты частной собственности и поддержки развития частного бизнеса.
Государственная политика современного китайского руководства направлена на включение государства в мировое информационное пространство и сохранение китайской национальной идентичности, при этом демократизации политической жизни в современном Китае противостоит традиционная приверженность к сохранению государственного контроля над обществом. Экономические успехи и политическая стабильность способствовали формированию новой информационно-коммуникационной системы, которая развивается в особых условиях, нехарактерных для других стран мира, потому что Китай отличается своей политической системой, историческими, культурными и социальными особенностями. Своеобразие китайских масс-медиа сформирована в условиях неоднозначного отношения правительства к ним, в частности, государство поддерживает развитие медиа-экономики, но осуществляет жесткий контроль за инфор-маційним содержанию, поскольку главное предназначение медиа заключается в защите государственных интересов, формировании единства нации и улучшении социально-экономической ситуации страны [16, с. 403].
Содержание задач государственной информационной политики руководства Китая обусловлено политическими и социально-экономическими условиями развития страны на этапе ее всесторонней модернизации и накопленным в этом процессе опытом реализации отдельных мероприятий государственной политики в сфере создания, распространения и использования информации и эффективным использованием мирового опыта проведения информационной политики в развитых государствах. Современный Китай как субъект геополитики выступает государством с развитой информационно-телекоммуникационной инфраструктурой и ключевым звеном Азиатско-Тихоокеанского информационного пространства, поэтому первостепенными целями государственной информационной политики страны является формирование единого информационного пространства и укрепления на этой основе связей между центром и регионами государства, способствуя обеспечению информационной безопасности личности и общества, также правительство уделяет важное внимание развитию различных сфер и отраслей информационных услуг и расширению правового поля регулирования общественно-политических отношений в сети Интернет.
Практическая реализация подобной политики в условиях КНР потребовало проведения активной кампании по поддержке ее основных положений общественностью, разъяснение ее социальной направленности, обоснования ее целесообразности, что способствовало осуществления политической коммуникации в Китае средствами сети Интернет принятию ряда законодательных актов, которые способствовали развитию электронной среды страны, в частности, 25 сентября 2000 года вступил в силу «Устав электронной связи Китая» как первое комплексное собрание административных законодательных актов в сфере электронной связи, который определил дальнейшее развитие ʼ сферы в правовых рамках; в 2002 году в информационное\законодательство вошли акты, которые регулируют использование сети Интернет, в частности, «Методы управления информационным обслуживанием сети Интернет» , «Правила управления обслуживанием электронных договоров в сети Интернет» и «Временные правила управления новостями веб-сайтов» [16, с. 404 - 405].
Современный этап информатизации китайского общества начался с принятия в мае 2006 года Государственной стратегии развития информатизации страны на протяжении 2006-2020 годы, в которой определены цели и задачи политики информатизации, способствующих развитию в Китае более совершенного общества благодаря использованию информационных технологий в ближайшие 15 лет. Основными целями стратегии являются обеспечение дальнейшего развития национальной информационной инфраструктуры; расширение возможностей независимых инноваций в сфере ИКТ; оптимизация структуры информационной индустрии; совершенствование механизмов обеспечения информационной безопасности; достижение прогресса в построении более информационно-ориентированных относительно экономики и общества; использование новой модели индустриализации на основе ИКТ; разработка и реализация эффективной национальной информационной политики и системы регулирования процесса информатизации китайского общества; расширение возможностей широкого применения информационных технологий во всех сферах жизнедеятельности [14].
Социальные медиа становятся элементом внешней и внутриполитической коммуникации Китая для обеспечения благоприятных условий для внутреннего развития страны, повышения роли в мире, популяризации неконфронтаційних моделей взаимодействия с другими государствами через партнерские отношения и открытость к диалогу. Дальнейшее использование таких медиа будет способствовать формированию положительного образа государства, поскольку правительство страны прилагает значительные усилия в сфере распространения китайских внешнеполитических концепций в мировом информационном поле. Особое внимание правительство государства уделяет усилению информационного противодействия США в сети Интернет, в частности, посредством активного привлечения китайской Интернет-аудитории к распространению пози-тивной информации о стране, контроля за настроениями в обществе, внедрение новейших компьютерных технологий для качественной нейтрализации антикитайской пропаганды и распространения собственной информации за границу. Следовательно, главной задачей Китая при осуществлении эффективной политической коммуникации в сети Интернет является создание эффекта «плюрализма мнений» в государстве, что способствует не такому критическому восприятию китайской пропаганды за рубежом и снижению давления на КНР относительно свободы слова [16, с. 410].
По моему мнению, стоит заметить, что сейчас в Китае происходит процесс усиления контроля за содержанием публикаций, которые размещаются в национальном сегменте сети Интернет и блокирования доступа к нежелательному, с точки зрения властей, содержания, размещенном в доменных зонах, которые не подлежат национальной юрисдикции. В то же время Интернет активно используется правящей Коммунистической партией Китая и правительством для реализации своих целей. В сфере внешнеполитических задач одной из основных является работа по формированию общественного мнения в зарубежных странах, в частности, в Китае на центральном и региональном уровнях созданы и функционируют Интернет-медиа как инструменты информационно-пропагандистского воздействия на население приграничных территорий, использующих новейшие достижения информационных технологий и мультимедийных средств, реализуя политические цели внутреннего развития государства и создание благоприятных условий для всестороннего сотрудничества, поэтому продолжение исследований влияния социальных медиа на политические трансформации в Китае, анализа масс-медийного обеспечение политики китайского правительства и особенностей информационного пространства государства являются самыми актуальными для политической науки. |
