ДВИЖЕНИЕ – самое очевидное свойство материи. С помощью мышц человек может перемещаться с места на место и передвигать предметы; различные виды транспорта движутся, используя скрытую в природных топливах энергию.

Человек издавна заметил: если прекращается усилие, то прекратится и движение. Этот житейский опыт был обобщен древнегреческим философом и ученым Аристотелем (384-322 гг. до н.э.) в виде предположения, что движение есть нечто такое, что требует усилия, и сохраняется, только пока прикладывается усилие. По Аристотелю, для поддержания постоянной скорости движущегося тела нужна постоянная сила, причем большая сила поддерживает большую скорость. Это объяснение разумно, когда приходится преодолевать силу сопротивления. Однако оно приводит к заблуждению в случае свободного падения тел. Это объяснение не учитывает силы сопротивления и не дает возможности увидеть, что происходит, когда нет сопротивления.

Итальянский физик Галилео Галилей (1564-1642) высказал предположение о том, что движение само по себе не важно, важно только изменение в движении – ускорение. Он утверждал, что тело, движущееся без трения по горизонтальной плоскости, будет продолжать двигаться с постоянной скоростью.

Изучая ускорение свободно падающего тела, Галилей опроверг утверждение Аристотеля, согласно которому скорость падающего тела пропорциональна его весу, путем следующих рассуждений: предположим, что два тела разного веса падают с разной скоростью. Как будут вести себя тела, если скрепить их вместе? Более легкое тело должно замедлять движение более тяжелого. Но вместе они образуют еще более тяжелое тело и, следовательно, должны падать еще быстрее. Выход из этого противоречия можно найти, предположив, что тела будут падать с одинаковой скоростью. Пушечное ядро массой 80 кг и мушкетная пуля массой 200 г Галилей сбросил с высоты 60 м. Оба тела достигли поверхности земли одновременно.

Одно из главных открытия Галилея: тела, свободно падающие под действием земного тяготения, и тела, скользящие или скатывающиеся вниз по наклонной плоскости под действием силы тяжести, движутся с постоянным ускорением.

Последователем Галилея стал английский физик Исаак Ньютон (1643-1727). Он сформулировал свой первый закон движения: ускорение пропорционально вызывающей его силе, а коэффициент пропорциональности представляет собой массу тела.

Вспомним теперь об одном из величайших экспериментов в физике. Ньютон говорил, что, заметив падающее яблоко, он задумался: почему оно упало вниз, а не в сторону, или вверх? Свое открытие Ньютон обнародовал лишь спустя 16 лет, установив, что все тела во Вселенной заставляет притягиваться друг к другу одна единая по природе сила - Закон всемирного тяготения.

ФОРМЫ ДВИЖЕНИЯ

К основным формам движения относятся:

- механическое;

- тепловое;

- электромагнитное;

- ядерное;

- химическое;

- биологическое.

МЕХАНИКА – наука о механическом движении материальных тел и происходящих при этом взаимодействиях между ними.

Под МЕХАНИЧЕСКИМ ДВИЖЕНИЕМ понимают изменение с течением времени взаимного положения тел или их частиц в пространстве, например, движения небесных тел, падение тел под действием земного притяжения, различного вида колебания, морские течения и движение воздушных потоков, а также различные движения в технике.

Взаимодействия представляют собой те действия тел друг на друга, результатами которых являются изменения скоростей точек этих тел или их деформации, на пример, притяжения тел по закону всемирного тяготения, давления друг на друга соприкасающихся тел, воздействие частиц газа или жидкости друг на друга или на движущиеся в них тела.

Механику подразделяют на:

- классическая механика - в основе которой лежат законы механики Ньютона, описывающие движения тел со скоростями, малыми по сравнению со скоростью света;

- теория относительности – где рассматривается движение тел со скоростями, близкими к скорости света;

- квантовая механика – рассматривающую внутриатомные явления и движения элементарных частиц.

Для изучения движения материальных тел в механике вводят ряд абстрактных понятий, таких как:

1). Материальная точка – объект пренебрежимо малых размеров, имеющий массу (применяется при поступательном движении или при движении, когда можно пренебречь вращением тела вокруг его центра масс);

2). Абсолютно твердое тело – тело, расстояние между двумя любыми точками которого всегда остается неизменным (применяется, когда можно пренебречь деформацией тела);

3). Сплошная среда – среда, молекулярной структурой которой можно пренебречь.

Основными кинетическими мерами движения являются скорость и ускорение, основной мерой механического взаимодействия материальных тел – сила.

РУХ - найбільш очевидна властивість матерії. За допомогою м'язів людина може переміщуватися з місця на місце і пересувати предмети; різні види транспорту рухаються, використовуючи приховану в природних паливах енергію.

Людина здавна помітила: якщо припиняється зусилля, то припиниться і рух. Цей життєвий досвід був узагальнений давньогрецьким філософом і вченим Аристотелем (384-322 рр. до н.е.) у вигляді припущення, що рух є щось таке, що вимагає зусилля, і зберігається, тільки поки прикладається зусилля. За Аристотелем, для підтримки постійної швидкості рухомого тіла потрібна постійна сила, причому велика сила підтримує велику швидкість. Це пояснення розумно, коли доводиться долати силу опору. Однак воно призводить до помилці у випадку вільного падіння тіл. Це пояснення не враховує сили опору і не дає можливості побачити, що відбувається, коли немає опору.

Італійський фізик Галілео Галілей (1564-1642) висловив припущення про те, що рух сам по собі не важливий, важлива лише зміна в русі - прискорення. Він стверджував, що тіло, що рухається без тертя по горизонтальній площині, буде продовжувати рухатися з постійною швидкістю.

Вивчаючи прискорення вільно падаючого тіла, Галілей спростував твердження Аристотеля, згідно з яким швидкість падаючого тіла пропорційна його вазі, шляхом таких міркувань: припустимо, що два тіла різної ваги падають з різною швидкістю. Як будуть вести себе тіла, якщо скріпити їх разом? Більш легке тіло повинно уповільнювати рух більш важкого. Але разом вони утворюють ще більш важке тіло і, отже, повинні падати ще швидше. Вихід з цієї суперечності можна знайти, припустивши, що тіла будуть падати з однаковою швидкістю. Гарматне ядро масою 80 кг і мушкетна куля масою 200 г Галілей скинув з висоти 60 м. Обидва тіла досягли поверхні землі одночасно.

Одне з головних відкриттів Галілея: тіла, що вільно падають під дією земного тяжіння, і тіла, що ковзають або скачуються вниз по похилій площині під дією сили тяжіння, рухаються з постійним прискоренням.

Послідовником Галілея став англійський фізик Ісаак Ньютон (1643-1727). Він сформулював свій перший закон руху: прискорення пропорційно викликаючій його силі, а коефіцієнт пропорційності являє собою масу тіла.

Згадаємо тепер про один з найбільших експериментів у фізиці. Ньютон говорив, що, помітивши падаюче яблуко, він задумався: чому воно впало вниз, а не в бік, або вгору? Своє відкриття Ньютон оприлюднив лише через 16 років, встановивши, що всі тіла у Всесвіті змушує притягуватися один до одного одна єдина за природою сила - Закон всесвітнього тяжіння.

ФОРМИ РУХУ

До основних форм руху належать:

- механічний;

- тепловий;

- електромагнітний;

- ядерний;

- хімічний;

- біологічний.

МЕХАНІКА - наука про механічний рух матеріальних тіл та взаємодіях між ними, що відбуваються при цьому.

Під МЕХАНІЧНИМ РУХОМ розуміють зміну з плином часу взаємного положення тіл або їх часток у просторі, наприклад, руху небесних тіл, падіння тіл під дією земного тяжіння, різного виду коливання, морської течії і руху повітряних потоків, а також різні рухи в техніці.

Взаємодії являють собою ті дії тіл один на одного, результатами яких є зміни швидкостей точок цих тіл або їх деформації, наприклад, тяжіння тіл за законом всесвітнього тяжіння, тиску один на одного дотичних тіл, вплив частинок газу або рідини один на одного або на рухомі в них тіла.

Механіку підрозділяють на:

- класична механіка - в основі якої лежать закони механіки Ньютона, що описують рух тіл зі швидкостями малими в порівнянні зі швидкістю світу;

- теорія відносності - де розглядається рух тіл зі швидкостями, близькими до швидкості світу;

- квантова механіка - розглядає внутріатомні явища і рух елементарних часток.

Для вивчення руху матеріальних тіл у механіці вводять ряд абстрактних понять, таких як:

1). Матеріальна точка - об'єкт зверхньо малих розмірів, що має масу (застосовується при поступальному русі або при русі, коли можна знехтувати обертанням тіла навколо його центру мас);

2). Абсолютно тверде тіло - тіло, відстань між двома будь-якими точками якого завжди залишається незмінним (застосовується, коли можна знехтувати деформацією тіла);

3). Суцільне середовище - середовище, молекулярною структурою якою можна знехтувати.

Основними кінетичними заходами руху є швидкість і прискорення, основною мірою механічної взаємодії матеріальних тіл - сила.