ЛЮМИНЕСЦЕНЦИЯ
Люминесценция – излучение, представляющее собой избыток над тепловым излучением тела, и продолжающееся в течение времени, значительно превышающего период световых колебаний (то есть «…не прекращающееся сразу после устранения вызвавшей его причины»), - академик С.И.Вавилов).
Люминесценция не относится к тепловому равновесному излучению. Тепловое излучение в видимой области спектра возможно только при температуре тела в несколько сотен или тысяч градусов, в то время как люминесцировать оно может при гораздо более низкой температуре.
Люминесценция отличается от различных видов рассеяния и отражения света тем, что при ней между поглощением и испусканием происходят промежуточные процессы, длительность которых больше периода световой волны. В результате этого при люминесценции не существует корреляции между фазами колебаний поглощенного и излученного света.
Примеры проявления «холодного света» в природе: светящиеся гнилушки в лесу, грибы, насекомые, бактерии, некоторые обитатели морей и океанов, минералы, полярные сияния, свечения в атмосфере, стратосфере, космосе.
Люминесцентное излучение лежит в видимом, ближнем ультрафиолетовом и инфракрасном диапазонах.
По типу возбуждения различают:
- фотолюминесценцию – возбуждение светом;
- радиолюминесценцию – возбуждение проникающей радиацией;
- электролюминесценцию – возбуждение электрическим полем и т.д.
По длительности свечения различают:
- флуоресценцию – быстро затухающую люминесценцию;
- фосфоресценцию – длительную люминесценцию.
Люминесценция нашла широкое практическое применение. Яркость люминесценции и ее высокий энергетический выход позволили создать люминесцентные лампы с высоким КПД, она лежит в основе свечения экранов осциллографов, телевизоров, локаторов, применяется в дефектоскопии.
|
ЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ
Люмінесценція - випромінювання , яке представляє собою надлишок над тепловим випромінюванням тіла, і триваюче протягом часу, що значно перевищує період світлових коливань (тобто «... що не перестає відразу після усунення його причини»), - академік С.І.Вавилов).
Люмінесценція не відноситься до теплового рівноважного випромінювання. Теплове випромінювання у видимій області спектра можливо тільки при температурі тіла в кілька сотень або тисяч градусів, у той час як люмінесцирувати воно може при набагато нижчій температурі.
Люмінесценція відрізняється від різних видів розсіювання та відбиття світла тим, що при ній між поглинанням і випусканням відбуваються проміжні процеси, тривалість яких більше періоду світлової хвилі. У результаті цього при люмінесценції не існує кореляції між фазами коливань поглиненого і випроміненого світла.
Приклади прояву «холодного світла» в природі: світяться гнилушки в лісі, гриби, комахи, бактерії, деякі мешканці морів і океанів, мінерали, полярні сяйва, світіння в атмосфері, стратосфері, космосі.
Люмінесцентне випромінювання лежить у видимому, ближньому ультрафіолетовому і інфрачервоному діапазонах.
За типом збудження розрізняють :
- фотолюмінесценція - збудження світлом;
- радіолюмінесценція - збудження проникаючою радіацією;
- електролюмінесценція - збудження електричним полем і т.д.
За тривалістю світіння розрізняють:
- флуоресценцію - швидко загасаючу люмінесценцію;
- фосфоресценцію - тривалу люмінесценцію.
Люмінесценція знайшла широке практичне застосування. Яскравість люмінесценції та її високий енергетичний вихід дозволили створити люмінесцентні лампи з високим ККД, вона лежить в основі світіння екранів осцилографів, телевізорів, локаторів, застосовується в дефектоскопії .
|