|
С давних времени из поколения в поколение передавались растительные приметы, указывающие на выход к поверхности золотоносных жил и нефти, медных руд и каменного угля.
В прошлом столетии крестьяне искали мергель в местах обильного произрастания мать-и-мачехи и вьюнка, предпочитающих почву, богатую кальцием. В этой связи можно вспомнить историю, произошедшую во Франции, в окрестностях Орлеана. Ботаники обратили внимание, что в некой местности, почва которой бедна кальцием, на узкой полосе правильной формы обильно растет вьюнок. При раскопках на этом месте была обнаружена построенная римлянами дорога, вымощенная известняком.
Учеными были найдены научно обоснованные связи между теми или иными растениями и месторождениями некоторых полезных ископаемых. Так, в Австралии и Китае при помощи растений, выбирающих для своего произрастания почвы с большим содержанием меди, были открыты залежи медной руды.
Растению небезразлично, какая порода находится под почвой, на которой они выросли. Подземные воды постепенно в той или иной мере растворяют металлы и, просачиваясь наверх, в почву, поглощаются растениями.
Большинство металлов в очень малых количествах накапливается растениями всегда; они необходимы для нормальной жизнедеятельности растительных организмов. Однако крепкие растворы тех же металлов действуют на многие растения, как яд. Поэтому в районах месторождений металлических руд почти вся растительность гибнет. Остаются только те деревья и травы, которые могут выдержать накопление в своем организме больших количеств какого-либо металла.
Таким образом, в этих районах возникают заросли определенных растений, по которым составляют предварительные карты их распространения и определяют места предполагаемых медных месторождений.
Большие количества молибдена способны накапливать некоторые растения из семейства бобовых – софора и лядвенец.
Иглы лиственницы и листья багульника легко переносят большое количество марганца и ниобия.
В пустыне Каракум близко к поверхности выходят залежи серы. Почва настолько пропитана серой, что, кроме особого вида лишайника, там ничего не растет. Зато лишайники образуют крупные пятна, хорошо заметные на аэрофотосъемках.
На золотых месторождениях в центральных Кызылкумах нет почти никакой растительности, зато полынь и зайцегуб чувствуют себя превосходно. В своем организме эти растения накапливают такие количества золота, что их по праву можно назвать «золотыми».
Для того, чтобы доказать и определить, сколько и каких металлов накопило растение, его сжигают, а золу подвергают химическому анализу.
Использование накопительных свойств растений называется фитогеохимическим методом исследования.
|
З давніх часів з покоління в покоління передавалися рослинні прикмети, що вказують на вихід до поверхні золотоносних жил і нафти, мідних руд і кам'яного вугілля.
У минулому сторіччі селяни шукали мергель в місцях рясного виростання мати-й-мачухи і в'юнка, що віддають перевагу ґрунту, багатим на кальцій. У цьому зв'язку можна згадати історію, що сталася у Франції, в околицях Орлеана. Ботаніки звернули увагу, що в якійсь місцевості, ґрунт якої бідний на кальцій, на вузькій смузі правильної форми рясно росте берізка. При розкопках на цьому місці була виявлена збудована римлянами дорога, вимощена вапняком.
Вченими були знайдені науково обґрунтовані зв'язки між тими або іншими рослинами і родовищами корисних копалин. Так, в Австралії та Китаї за допомогою рослин, які обирають для свого зростання ґрунти з великим вмістом міді, були відкриті поклади мідної руди.
Рослині небайдуже, яка порода знаходиться під землею, на якій вона виросла. Підземні води поступово в тій чи іншій мірі розчиняють метали і, просочуючись наверх, в ґрунт, поглинаються рослинами.
Більшість металів у дуже малих кількостях накопичується рослинами завжди; вони необхідні для нормальної життєдіяльності рослинних організмів. Проте міцні розчини тих же металів діють на багато рослини, як отрута. Тому в районах родовищ металевих руд майже вся рослинність гине. Залишаються тільки ті дерева і трави, які можуть витримати накопичення в своєму організмі великих кількостей якого-небудь металу.
Таким чином, у цих районах виникають зарості певних рослин, за якими складають попередні карти їх поширення і визначають місця передбачуваних мідних родовищ.
Великі кількості молібдену здатні накопичувати деякі рослини з сімейства бобових – софора і лядвенець.
Голки модрини і листя багна легко переносять велику кількість марганцю і ніобію.
У пустелі Каракум близько до поверхні виходять поклади сірки. Грунт настільки просякнутий сіркою, що, крім особливого виду лишайника, там нічого не росте. Зате лишайники утворюють великі плями, добре помітні на аерофотозйомці.
На золотих родовищах в центральних Кизилкумах немає майже ніякої рослинності, зате полин і зайцегуб відчувають себе чудово. У своєму організмі ці рослини накопичують таку кількість золота, що їх по праву можна назвати «золотими».
Для того, щоб довести і визначити, скільки і яких металів накопичило рослина, його спалюють, а золу піддають хімічному аналізу.
Використання накопичувальних властивостей рослин називається фітогеохімічним методом дослідження.
|
