Желудка нет у тех животных, которые вообще не питаются. Например, некоторые насекомые во взрослом состоянии ничего не едят: они запасают какое-то количество питательных веществ в личиночной стадии, а во взрослой только размножаются и погибают. Их жизнь во взрослой стадии продолжается недолго (отсюда название «поденки»). У них вообще нет пищеварительной системы, а следовательно, и желудка.
Если желудком назвать отдел пищеварительной системы, образованный многими клетками, выделяющими в него пищеварительные ферменты, то надо сказать, что желудка нет у всех одноклеточных животных. Нет его и у многоклеточных организмов с внутриклеточным пищеварением, например, у губок.
Строго говоря, нет желудка и у кишечнополостных животных, например, у медуз, поскольку у них нет разных отделов пищеварительной системы.
По этой же причине можно заключить, что желудка нет у круглоротых (миног и миксин). Их пищеварительная система представляет собой трубку, не дифференцированную на отделы.
Нет желудка и у некоторых рыб, например, у карповых. У них пища из пищевода попадает прямо в тонкую кишку.
Еще одна группа организмов, лишенных желудка, - это разнообразные паразиты, обитающие в пищеварительном тракте, в кровяном русле или внутренних органах. Им нет необходимости переваривать ищу, за них это сделает хозяин. Такие паразиты поглощают питательные вещества через поверхность тела (например, ленточные черви).
У погонофор нет ни рта, ни желудка. Пищу им обеспечивают хемосинтезирующие бактерии-симбионты, которые постоянно живут в специальной ткани внутри организма погонофор. Щупальца последним нужны, чтобы улавливать сероводород, кислород и углекислый газ, то есть чтобы доставлять пищу этим бактериям.
Теперь о животных, которых два желудка.
По два желудка имеют птицы и ракообразные, например, обычный речной рак или омар. У этих животных нет зубов, им приходится глотать куски пищи непережеванными. Переварить большой кусок трудно – слишком мала относительная поверхность, доступная действию пищеварительных соков. Поэтому птицы и омары для пережевывания пищи завели себе дополнительный желудок.
У птиц это мускульный желудок, где перетирается пища; многие птицы заглатывают камешки, способствующие измельчению пищи. Запас таких камешков постоянно возобновляется. У птиц первый желудок железистый, в нем пища смачивается пищеварительными соками, а уж потом поступает в мускульный желудок.
У омаров же – наоборот, первый желудок мышечный, его называют «желудочная мельница», потому что там есть специальные хитиновые «зубы», пропитанные известь и предназначенные для перетирания пищи. А в начале второго желудка существует фильтр, через который может проходить только хорошо измельченная пища.
|
Шлунка немає у тих тварин, які взагалі не харчуються. Наприклад, деякі комахи у дорослому стані нічого не їдять: вони запасають якусь кількість поживних речовин в личинковій стадії, а у дорослому - лише розмножуються і гинуть. Їх життя у дорослій стадії триває недовго (звідси назва «поденщини»). У них взагалі немає травної системи, а отже, і шлунка.
Якщо шлунком назвати відділ травної системи, утворений багатьма клітинами, що виділяють у нього травні ферменти, то треба сказати, що шлунка немає у всіх одноклітинних тварин. Немає його і у багатоклітинних організмів з внутрішньоклітинним травленням, наприклад, у губок.
Строго кажучи, немає шлунка і у кишковопорожнинних тварин, наприклад, медуз, оскільки у них немає різних відділів травної системи.
З цієї ж причини можна вивести, що шлунка немає у круглоротих (міног і міксин). Їх травна система являє собою трубку, не диференційовану на відділи.
Немає шлунка і у деяких риб, наприклад, у коропових. У них їжа зі стравоходу потрапляє прямо в тонку кишку.
Ще одна група організмів, позбавлених шлунка, - це різноманітні паразити, які мешкають в травному тракті, в кров'яному руслі або внутрішніх органах. Їм немає необхідності перетравлювати шукаю, за них це зробить господар. Такі паразити поглинають поживні речовини через поверхню тіла (наприклад, стрічкові черв'яки).
У погонофор немає ні рота, ні шлунка. Їжу їм забезпечують хемосинтезуючі бактерії-симбіонти, які постійно живуть у спеціальної тканині всередині організму погонофор. Щупальця останнім потрібні, щоб вловлювати сірководень, кисень і вуглекислий газ, тобто щоб доставляти їжу цим бактеріям.
Тепер про тварин, у яких два шлунка.
По два шлунка мають птиці і ракоподібні, наприклад, звичайний річковий рак або омар. У цих тварин немає зубів, їм доводиться ковтати шматки їжі. Переварити великий шматок важко – занадто мала відносна поверхня, доступна для дії травних соків. Тому птахи і омари для пережовування їжі завели собі додатковий шлунок.
У птахів це м'язовий шлунок, де їжа перетирається; багато птахів заковтують камінчики, що сприяють подрібненню їжі. Запас таких камінчиків постійно поновлюється. У птахів перший залозистий шлунок, в ньому їжа змочується травними соками, а вже потім надходить у м'язовий шлунок.
У омарів – навпаки, перший м'язовий шлунок, його називають «шлунковий млин», бо там є спеціальні хітинові «зуби», просочені вапном і призначені для перетирання їжі. А на початку другого шлунка існує фільтр, через який може проходити тільки добре подрібнена їжа.
|