Если желудком назвать отдел пищеварительной системы, образованный многими клетками, выделяющими в него пищеварительные ферменты, то надо сказать, что желудка нет у всех одноклеточных животных. Нет его и у многоклеточных организмов с внутриклеточным пищеварением, например, у губок.

Строго говоря, нет желудка и у кишечнополостных животных, например, у медуз, поскольку у них нет разных отделов пищеварительной системы.

По этой же причине можно заключить, что желудка нет у круглоротых (миног и миксин). Их пищеварительная система представляет собой трубку, не дифференцированную на отделы.

Нет желудка и у некоторых рыб, например, у карповых. У них пища из пищевода попадает прямо в тонкую кишку.

Еще одна группа организмов, лишенных желудка, - это разнообразные паразиты, обитающие в пищеварительном тракте, в кровяном русле или внутренних органах. Им нет необходимости переваривать ищу, за них это сделает хозяин. Такие паразиты поглощают питательные вещества через поверхность тела (например, ленточные черви).

У погонофор нет ни рта, ни желудка. Пищу им обеспечивают хемосинтезирующие бактерии-симбионты, которые постоянно живут в специальной ткани внутри организма погонофор. Щупальца последним нужны, чтобы улавливать сероводород, кислород и углекислый газ, то есть чтобы доставлять пищу этим бактериям.

Теперь о животных, которых два желудка.

По два желудка имеют птицы и ракообразные, например, обычный речной рак или омар. У этих животных нет зубов, им приходится глотать куски пищи непережеванными. Переварить большой кусок трудно – слишком мала относительная поверхность, доступная действию пищеварительных соков. Поэтому птицы и омары для пережевывания пищи завели себе дополнительный желудок.

У птиц это мускульный желудок, где перетирается пища; многие птицы заглатывают камешки, способствующие измельчению пищи. Запас таких камешков постоянно возобновляется. У птиц первый желудок железистый, в нем пища смачивается пищеварительными соками, а уж потом поступает в мускульный желудок.

Якщо шлунком назвати відділ травної системи, утворений багатьма клітинами, що виділяють у нього травні ферменти, то треба сказати, що шлунка немає у всіх одноклітинних тварин. Немає його і у багатоклітинних організмів з внутрішньоклітинним травленням, наприклад, у губок.

Строго кажучи, немає шлунка і у кишковопорожнинних тварин, наприклад, медуз, оскільки у них немає різних відділів травної системи.

З цієї ж причини можна вивести, що шлунка немає у круглоротих (міног і міксин). Їх травна система являє собою трубку, не диференційовану на відділи.

Немає шлунка і у деяких риб, наприклад, у коропових. У них їжа зі стравоходу потрапляє прямо в тонку кишку.

Ще одна група організмів, позбавлених шлунка, - це різноманітні паразити, які мешкають в травному тракті, в кров'яному руслі або внутрішніх органах. Їм немає необхідності перетравлювати шукаю, за них це зробить господар. Такі паразити поглинають поживні речовини через поверхню тіла (наприклад, стрічкові черв'яки).

У погонофор немає ні рота, ні шлунка. Їжу їм забезпечують хемосинтезуючі бактерії-симбіонти, які постійно живуть у спеціальної тканині всередині організму погонофор. Щупальця останнім потрібні, щоб вловлювати сірководень, кисень і вуглекислий газ, тобто щоб доставляти їжу цим бактеріям.

Тепер про тварин, у яких два шлунка.

По два шлунка мають птиці і ракоподібні, наприклад, звичайний річковий рак або омар. У цих тварин немає зубів, їм доводиться ковтати шматки їжі. Переварити великий шматок важко – занадто мала відносна поверхня, доступна для дії травних соків. Тому птахи і омари для пережовування їжі завели собі додатковий шлунок.

У птахів це м'язовий шлунок, де їжа перетирається; багато птахів заковтують камінчики, що сприяють подрібненню їжі. Запас таких камінчиків постійно поновлюється. У птахів перший залозистий шлунок, в ньому їжа змочується травними соками, а вже потім надходить у м'язовий шлунок.