|
ЭЛИКСИР ЖИЗНИ
Эритроциты осуществляют дыхательную функцию крови, являясь переносчиком кислорода. Замечательным свойством гемоглобина является его способность образовывать нестойкое соединение с кислородом – оксигемоглобин. Там, где кислорода много (в легких), гемоглобин соединяется с ним; там, где мало (в тканях), отдает его. Кровь фактически содержит столько же кислорода, сколько имеется его в атмосферном воздухе.
Гемоглобин способен соединяться с углекислым и угарным газами. С угарным газом гемоглобин образует прочные соединения и тем самым лишает кровь возможности связываться с кислородом.
Перенос углекислого газа переносится следующим образом. В оттекающей от органов венозной крови углекислый газ находится как в связанном, так и в растворенном состоянии.
Выделяющийся СО2 способствует диссоциации оксигемоглобина и сам вступает в соединение с гемоглобином, образуя карбоксигемоглобин.
Основную часть углекислоты транспортирует плазма в виде угольной кислоты, которая в капиллярах легко распадается на Н2О и СО2. Угольная кислота может также вступать в соединения с солями плазмы, образуя бикарбонаты.
Кровь движется по сосудам благодаря ритмичной работе сердца. Во время сокращения желудочков кровь под давлением нагнетается в аорту и легочный ствол. Здесь развивается самое высокое давление в кровеносном русле – 150 мм рт.ст. По мере продвижения крови по артериям давление снижается до 120 мм рт.ст., а в капиллярах – до 22 мм рт.ст.
В вязи с тем, что кровь является вязкой жидкостью, движение ее по сосудистой системе постепенно замедляется в результате трения и потери кинетической энергии.
При повышении кровяного давления в сосудах происходит уменьшение объема крови. Это обусловлено следующими причинами. Повышение давления приводит к увеличению давления в капиллярах, что приводит к переходу дополнительного количества воды из крови в тканевую жидкость.
В этом случае увеличивается также приток крови к почкам, что вызывает повышенный выход плазмы из кровеносного русла. Это приводит к увеличению количества мочи, выводимой из организма.
По содержанию кислорода и питательных веществ артериальная кровь более качественна, чем венозная.
Артериальную кровь у доноров брать невозможно, так как в артериальных сосудах кровь течет под значительным давлением, вследствие чего не формируется сгусток крови в отверстии от иголки. Кровь продолжает вытекать, образуя гематому в прилегающих тканях. Кроме того, забор артериальной крови неминуемо приведет к резкому падению давления, что с физиологической точки зрения также небезопасно.
Клиническая смерть. Для спасения человека кровь нагнетают через артерию в обратном направлении. Попадая в аорту, кровь захлопывает трехстворчатый клапан. Кровь потечет в венечные или коронарные артерии и усилит питание сердечной мышцы. Кровь раздражает рецепторы в стенках сосудов, это повышает их тонус. Сердце возобновляет работу.
Закупорка тромбом кровеносного сосуда может стать причиной гангрены – омертвения тканей. Известно, что гангрена бывает «сухой» (когда ткани сморщиваются) или влажной (вследствие развивающегося отека).
Артерии обеспечивают приток к тканям крови, обогащенной питательными веществами и кислородом. Прекращение поступления этих веществ вследствие закупорки артерий тромбом нарушает питание тканей и вызывает «сухую» гангрену.
Вены берут начало от капиллярной сети и обеспечивают отток из тканей лимфы. При закупорке вен также нарушается питание тканей, нарастает отек и возникает «мокрая» гангрена.
|
ЕЛІКСИР ЖИТТЯ
Еритроцити здійснюють дихальну функцію крові, будучи переносником кисню. Чудовим властивістю гемоглобіну є його здатність утворювати нестійке з'єднання з киснем – оксигемоглобін. Там, де багато кисню (в легенях), гемоглобін з'єднується з ним; там, де мало (в тканинах), віддає його. Кров фактично містить стільки ж кисню, скільки є його в атмосферному повітрі.
Гемоглобін здатний з'єднуватися з вуглекислим і чадними газами. З чадним газом гемоглобін утворює міцні сполуки і тим самим позбавляє кров можливості зв'язуватися з киснем.
Перенесення вуглекислого газу переноситься наступним чином. У відтікає від органів венозної крові вуглекислий газ знаходиться як в зв'язаному, так і в розчиненому стані.
Виділяється СО2 сприяє дисоціації оксигемоглобіну і сам вступає в з'єднання з гемоглобіном, утворюючи карбоксигемоглобін.
Основну частина вуглекислоти транспортує плазма у вигляді вугільної кислоти, яка в капілярах легко розпадається на Н2О і СО2. Вугільна кислота може також вступати в з'єднання з солями плазми, утворюючи бікарбонати.
Кров рухається по судинах завдяки ритмічній роботі серця. Під час скорочення шлуночків кров під тиском нагнітається в аорту і легеневий стовбур. Тут розвивається саме високий тиск у кровоносній руслі – 150 мм рт.ст. По мірі просування крові по артеріях тиск знижується до 120 мм рт.ст., а в капілярах – до 22 мм рт.ст.
У зв'язку з тим, що кров є в'язкою рідиною, рух її по судинній системі поступово сповільнюється в результаті тертя та втрати кінетичної енергії.
При підвищенні кров'яного тиску в судинах відбувається зменшення об'єму крові. Це обумовлено наступними причинами. Підвищення тиску приводить до збільшення тиску в капілярах, що призводить до переходу додаткової кількості води з крові в тканинну рідину.
У цьому випадку збільшується також приплив крові до нирок, що викликає підвищений вихід плазми з кровоносного русла. Це призводить до збільшення кількості сечі, що виводиться з організму.
За вмістом кисню і поживних речовин артеріальна кров більш якісна, ніж венозна.
Артеріальну кров у донорів брати неможливо, так як в артеріальних судинах кров тече під значним тиском, внаслідок чого формується згусток крові в отворі від голки. Кров витікає, утворюючи гематому в прилеглих тканинах. Крім того, забір артеріальної крові неминуче призведе до різкого падіння тиску, що з фізіологічної точки зору також небезпечно.
Клінічна смерть. Для порятунку людини кров нагнітають через артерію в зворотному напрямку. Потрапляючи в аорту, кров зачинив тристулковий клапан. Кров потече в вінцеві або коронарні артерії і посилить живлення серцевого м'яза. Кров дратує рецептори в стінках судин, це підвищує їх тонус. Серце відновлює роботу.
Закупорка кровоносної судини тромбом може стати причиною гангрени – омертвіння тканин. Відомо, що гангрена буває «сухий» (коли тканини зморщуються) або вологою (внаслідок розвитку набряку).
Артерії забезпечують приплив крові до тканин, збагаченої живильними речовинами і киснем. Припинення надходження цих речовин внаслідок закупорки артерій тромбом порушує живлення тканин і викликає «суху» гангрену.
Вени беруть початок від капілярної мережі і забезпечують відтік з тканин лімфи. При закупорці вен також порушується живлення тканин, наростає набряк і виникає «мокра» гангрена.
|
